Контрольна з курсу „Міжнародні фінанси”

1. Назвіть відмінності форвардів та опціонів

Форвардний контракт – це договір на постачання якого-небудь активу в деякий визначений період у майбутньому. За сформованою традицією форвард – це звичайно позабіржовий договір з умовами, що твердо обмовляються, (у тому числі ціною) і оплатою в терміни близькі до термінів постачання предмета форварда. Предметом угоди можуть виступати різні активи – товари, акції, облігації), валюта. Форвардні контракти, як правило, укладають з метою здійснення реального продажу чи покупки відповідного активу. Вони служать також для страхування постачальника чи покупця від можливої несприятливої зміни ціни. Форвард не дозволяє учасникам угоди скористатися можливою майбутньою сприятливою кон'юнктурою, тому що ціна зафіксована в контракті.

Умовою договору передбачається участь у ньому двох осіб. Особа, що зобов'язується поставити відповідний актив за контрактом відкриває коротку позицію, тобто продає форвардний контракт. Особа, що здобуває актив за контрактом, відкриває довгу позицію, тобто купує контракт. Закриття контракту може відбуватися двома способами: а) сторони договору можуть укласти ще один договір із протилежними зобов'язаннями і таким способом погасити зобов'язання один перед іншим; б) сторони виконують реально форвардний контракт шляхом постачання активу договору і його оплату. Форвардний контракт укладають також з метою гри на різниці курсової вартості активів. У цьому випадку особа, що відкриває довгу позицію, сподівається на подальше зростання ціни активу, що лежить в основі контракту. При підвищенні ціни покупець контракту виграє, а продавець програє. І навпаки, при зниженні ціни виграє продавець контракту і програє покупець.

Механізм укладання валютної угоди виглядає в такий спосіб:

Компанія укладається з Банком форвардний договір. У договорі фіксуються сума угоди, курс покупки або продажу валюти, дата розрахунків і розмір задатку. Компанія вносить задаток на свій рахунок у Банку й у момент настання дати розрахунків поза залежністю від поточного курсу купує чи продає валюту за курсом, встановленим у договорі. Задаток повертається Компанії.

Компанія має можливість відмовитися від виконання договору, у цьому випадку задаток залишається в банку. Розмір задатку складає від 1,7 % до 9,6 % від суми угоди, у залежності від терміну, на який укладається контракт .

Приклад:

Компанії необхідно через 6 місяців купити 100 тис. $.

Компанія укладає з Банком форвардний договір. У договорі фіксуються курс $ (5,3 грн.), дата розрахунків (через 6 місяців) і розмір задатку (9 % від вартості контракту - 9 тис. $). Компанія вносить задаток на свій рахунок у Банку і через 6 місяців поза залежністю від поточного курсу $ купує в Банку 100 тис. $ за курсом встановленому в договорі 5,3 грн. Задаток повертається Компанії.

Опціон – це контракт, що укладається, як на біржі, так і поза біржею, між покупцем і продавцем, що дає покупцю право, але не накладає зобов'язання, придбати визначений обсяг активу по заздалегідь обговореній ціні і протягом заздалегідь встановленого терміну, незалежно від ринкової ціни активу, і накладає на продавця (wrіter) зобов'язання передати покупцю актив протягом встановлений термін, якщо і коли покупець побажає здійснити опціонну угоду.

Таким чином, на відміну від форварда, покупець опціону, заплативши визначену ціну (ціну опціону) одержує право за своїм розсудом робити чи не робити покупку-продаж активу по обговореній у договорі ціні.

Валютний опціон – це унікальний торговий інструмент, рівною мірою придатний і для торгівлі (speculatіon), і для страхування ризику (hedgіng). Опціони дозволяють пристосувати до умов ринку індивідуальну стратегію кожного учасника, що є життєво необхідним для серйозного інвестора. На ціни опціонів, у порівнянні з цінами інших інструментів валютної торгівлі, впливає більше число факторів. На відміну від спотів чи форвардів як висока, так і низька волатильність може створювати прибутковість на ринку опціонів. Для одних опціони являють собою більш дешевий інструмент валютної торгівлі. Для інших опціони означають велику безпеку і точне виконання заявок на закриття збиткової позиції (stop-loss orders).

Валютні опціони займають швидко зростаючий сектор валютного ринку. Починаючи з квітня 1998 р., опціони займають на ньому 5% загального обсягу. Самим великим центром опціонної торгівлі є США, за якими сдідують Великобританія і Японія. Опціонні ціни засновані і є вторинними від цін ринку наявної валюти. Тому опціон – це вторинний інструмент. Опціони звичайно згадуються в зв'язку зі стратегіями страхування ризику. Для трейдерів, проте, часто характерна омана відносно як складності, так і простоти використання опціонів. Існує також нерозуміння можливостей опціонів.

На валютному ринку опціони можливі за готівку чи у вигляді ф’ючерсів. З цього випливає, що торгівля ними здійснюється чи "через прилавок" (over-the-counter, OTC), чи на централізованому ф'ючерсному ринку. Велика частина валютних опціонів, приблизно 81%, торгується OTC.

Цей ринок аналогічний спот- і своп ринкам. Корпорації можуть зв'язуватися з банками по телефоні, а банки торгують один з одним або прямо, або через брокерів. При цьому виді ділінга можливий максимум гнучкості: будь-який обсяг, будь-яка валюта, будь-який термін виконання контракту, будь-який час доби. Кількість одиниць валюти може бути цілим чи дробової, а вартість кожної може оцінюватися як у доларах США, так і в іншій валюті.

Будь-яка валюта, не тільки та, що доступна по ф'ючерсних контрактах, може торгуватися у вигляді опціону. Тому трейдери можуть