Наймана праця в системі економічних відносин

Зміст

Вступ

Розвиток інституту найманої праці є одним з визначальних для забезпечення стабільного й безпечного розвитку держави.

Робоча сила являє собою товар особливого роду, виробничі якості якого цілком визначають конкурентноздатність і прибутковість підприємства. Вона є основним ресурсом і визначається сукупністю фізичних, розумових і духовних здібностей, завдяки яким людина може брати участь у трудовій діяльності.

Сучасні процеси економічного розвитку обумовлюють значущість інституту найманої праці.

Вищезазначене обумовлює актуальність теми, яка має назву “Наймана праця: сутність та еволюція”.

Виходячи з цього метою дослідження роботи є розкриття сутності найманої праці, аналіз особливостей її розвитку.

Об’єктом дослідження є наймана праця, її види, поняття робочої сили

Предметом дослідження роботи є сукупність теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з ефективністю використання найманої праці.

Відповідно до мети були поставлені наступні завдання.

Висвітлити сутність найманої праці та її еволюції.

Розкриття поняття праці як товару в системі ринкових відносин.

Розкриття найманої праці в системі економічних відносин в політекономії.

Відповідно до завдань роботи побудована її структура, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Робота містить 33 сторінки тексту, 1 рисунок, 2 таблиці, 12 джерел використаної літератури.

Інформаційною основою дослідження є різноманітні навчальні посібники, підручники, монографії економістів, періодичні видання.

1. Сутність найманої праці та її еволюція

Одним із важливих елементів ринкової системи господарювання є наймана праця. Робоча сила найманих працівників на ринку праці виступає як товар, який має вартість.

Вартість робочої сили являє собою сукупність витрат підприємця, пов'язаних з використанням робочої сили, з підтримуванням її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім'ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.

Сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили в копійчаному виразі, визначає ціну робочої сили. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості.

Ціна робочої сили, по-перше, залежить від кон'юнктури ринку праці, попитові та пропозиції робочої сили. Кон'юнктура може коливатися, викликаючи відповідні коливання в ціні.

Ринок праці являє собою систему суспільних відносин, що відбивають досягнутий на даний період рівень інтересів між присутніми на ринку силами: роботодавцями, трудящими і державою.

Значний вплив на зміну системи в часі робить розвиток, трансформація, модифікація її системоутворюючого елемента. У нашому випадку - здібностей людини до праці. Еволюційний аналіз здібностей людини до праці має велике значення для всього подальшого пізнання ринку праці, тому що у кінцевому рахунку повинний допомогти визначити соціально-економічну форму здібностей людини до праці, або що те ж саме, і соціально-економічна якості, що будуть визначати особливості, структуру, форму їхнього руху в рамках шуканої нами макроекономічної системи в цілому і ринку праці зокрема.

Як відзначалося раніше, ті об'єкти, що будучи зовнішніми до системи, беруть участь у формуванні її інтегративних властивостей опосередковано, через окремі компоненти системи або систему в цілому, відносяться до зовнішнього середовища. Одним з основних компонентів зовнішнього середовища, що справляє безпосередній вплив на здатності людини до праці і самої людини, як носія цих здібностей, виступає науково-технічний прогрес.

Оскільки сам процес технологічного розвитку не є посереднім об'єктом нашого дослідження, зупинимося лише на тих аспектах даного питання, що мають пряме відношення до аналізу генезису здібностей людини до праці.

Особливості й основні характеристики техніко-технологічного прогресу можуть бути розглянуті на трьох рівнях: мікрорівень - постійно відбувається відновлення моделей і модифікацій продукції, удосконалювання її параметрів на базі поліпшуючих інновацій - короткостроковий цикл; мезорівень - зміна поколінь техніки, що відбувається з періодичністю в десять років відновлення активної частини основних фондів - середньостроковий цикл; макрорівень -, що розгортається на основі кластера базисних інновацій приблизно раз у п'ятдесят років зміна лідируючих технологічних укладів, етапів розгортання технологічних способів виробництва - довгий цикл Кондратьєва (К-цикл).

З робіт радянських економістів С. Глазьєва, С. Маєвського, що займалися проблемами макротехнологічної динаміки, можна виділити наступні закономірності техніко-технологічного розвитку [6, c. 59]:

1. Технологічний розвиток економіки відбувається у вигляді послідовної зміни технологічних укладів.

2. В економіці в той самий період часу існує кілька технологічних укладів. Життєвий цикл одного технологічного укладу більш ніж у два рази перевершує тривалість кондратьєвского циклу.

З. У кожен період часу серед декількох одночасно функціонуючих укладів існує домінуючий технологічний уклад, тобто уклад, що характеризується найбільш високим рівнем економічного потенціалу. Рівень потенціалу кожного наступного домінуючого укладу вище попереднього.

4. Зародження нового технологічного укладу збігається в часі з таким станом домінуючого укладу, коли останній наближається до максимально можливого ступеня використання свого потенціалу або уже ввійшов у режим максимально можливого використання, так що подальший ріст даного укладу стає неможливим.

5. Досягнення домінуючим укладом меж росту і падіння прибутковості супроводжується масовим перерозподілом ресурсів у технологічні ланцюги нового укладу. Цей процес називається технологічною революцією.

У світовому техніко-економічному розвитку виділяють періоди домінування п'яти послідовно змінюючих один одного техніко-технологічних укладів, кожному з яких відповідав свій "генотип" суб'єктів господарювання [3, c. 208]:

I. період -1770-1830 р.;

II. період - 1830-1880 р.;

III. період - 1880 - 1930 р.;

IV. період - 1930 - 1980 р.;

V. період - 1980 (90) до 2030 (40) р.

Зміна представлених техніко-технологічних укладів супроводжувалася чотирма технологічними революціями. Перша характеризувала виникнення індустріального (машинного виробництва), друга - його масове поширення, а третя - перехід до його вищого, найбільш зрілій формі.

Техніка, технологія і людина зі своїми здібностями до праці - дві сторони того самого процесу, процесу розвитку продуктивних сил суспільства. Тому можна припустити, що закономірності, властивій макродинаміці технологічних укладів, повинні