Ці оцінки, однак, сьогодні потрібно заново продумати і переглянути. Щонайменше в двох відносинах положення істотно погіршилося. По-перше, на тлі глобалізації економічних зв'язків стало очевидним, що міцніюча гегемонія міжнародного фінансового капіталу прямо загрожує колишнім системам захисту трудящих, що склались у рамках національних держав. По-друге, технологічний прогрес останнього часу, схоже, ставить під питання саму структуру трудових відносин, характерних для постійного найму.

Але з кількісної точки зору висновок про зникнення і навіть просте убування постійних робочих місць занадто явно розходиться з істиною. Уява, начебто постійний найом втратив свою ведучу роль, засновано на дивовижній плутанині — ототожненні того незаперечного факту, що постійна робота перестала бути чимось стійким і надійним, і оцінного судження, відповідно до якого вона втратила свою значимість. «Велика зміна», що здійснилася за останні десять років, полягає не в тому, що стало менше людей, що працюють по постійному найманню, а в тому — і це дійсно вирішальний перелом, — що стало набагато більше працівників, чиє положення неміцне, таких, над якими увесь час висить загроза виявитися на вулиці. Відношення працівника до своєї праці дійсно докорінно змінилося. Однак доля більшості наших сучасників залежить, як і раніш, від постійної роботи — поза залежністю від того, є в людини робоче чи місце ні, надійне його положення або хитке.

Саме з цих посилок ми і повинні виходити у своїх прогнозах, не намагаючись угадати або думкою уявити те, яким буде місце і характер постійного наймання через десять або двадцять років.

Справді: ми можемо скільки завгодно доводити, що значення найманої праці відносне, але ми ніяк не можемо стверджувати те ж саме про ринок. Навпаки, гегемонія ринку лише підсилюється в міру того, як слабшають закони, що регулюють трудові відносини [11, c. 112].

2. Праця як товар в системі ринкових відносин

Особливість "робочої сили" як товару полягає в тому, що власником і носієм цього товару є працівник із усіма його правами людини і громадянина суспільства, на стражі яких стоїть суспільство. Роботодавець не може використовувати працівника по своїй сваволі, він повинний дотримуватись суспільної норми і моралі, вимоги державного законодавства і міжнародних конвенцій, що регулюють ринок праці. Роботодавець не має права порушувати законодавство про тривалість робочого часу, про оплату праці, про безпеку праці в різних умовах.

Ще важливіша та особливість товару "робоча сила", що цей товар виробничого призначення, особистий фактор виробництва у відмінності від суспільних факторів (знарядь і засобів праці, інструментів, сировини, будинків, споруд, землі і т.п.). Але суть його в тому, що він є вирішальним чинником виробництва, а працівник - головною продуктивною силою. Це визнає і господарська практика, і економічна наука [12, c. 65].

Особливість товару "робоча сила" полягає також у тому, що його не можна покласти на склад на збереження, як це можна зробити у відношенні інших товарів. Скажемо, якщо працівник не продав свою здатність до праці, то йому, як власникові товару, немає ніякої користі від цього. Більш того, він не буде мати доходу, отже, усіх, необхідних для свого існування, життєвих засобів. Проте, здатність до праці буде вимагати все нових життєвих засобів для її підтримки. Кількість цих життєвих засобів і їхня ціна на ринку споживчих товарів, необхідних працівникові для підтримки здібностей до праці, визначені ще до продажу "робочої сили" і потрібні йому постійно, незалежно від того, продав або не продав він свою працю Ця особливість товару "робоча сила" має величезне значення для ринкової економіки в цілому. Доречно зауважити в зв'язку з цим, що у всіх країнах ринкової економіки праця оплачується роботодавцем після того, як використовувалась їм протягом деякого часу, установленого договором про купівлю-продаж "робочої сили", скажемо, наприкінці кожного тижня. Найманий робітник дає використовувати свою робочу силу раніш, ніж вона оплачується, тобто працівник як би кредитує роботодавця. Це доводиться в тих випадках, коли роботодавець виявляється неплатоспроможним у результаті банкрутства, і працівник втрачає свою заробітну плату (при відсутності відповідної системи страхування).

Як і всякий товар, робоча сила має споживчу вартість. Продавець фактично віддає лише продану їм споживчу вартість робочої сили. Покупцеві товару належить споживання здатності до праці. Маркетингове поняття споживчої вартості робочої сили включає цілісну, інтегральну характеристику товару під кутом виміру його потенційних можливостей для задоволення ринкових інтересів кожного з учасників діяльності.

У найбільш загальному плані споживча вартість товару "робоча сила" представлена наступними характеристиками [2, c. 156]:

1. Основні характеристики, обумовлені призначенням товару "робоча сила" визначеного рівня і змісту професійних знань, навичок, умінь.

2. Фізичні характеристики, обумовлені демографічними особливостями робочої сили, а саме стать, вік, родинний стан, місце проживання і т.д.

3. Розширені характеристики, обумовлені особливостями психомотиваційного механізму професійної діяльності (здібностями і мотивами до праці), цілеспрямованість і активність, працездатність, культурний рівень.

4. Специфічні характеристики, пов'язані з конкретними особливостями вимог споживача до якості товару "робоча сила". Серед таких характеристик можна виділити: рівень професійної гнучкості, ступінь географічної мобільності, переваги перед конкурентами, комунікабельність, лояльність, володіння персональним комп'ютером і іноземною мовою, наявність прав водія і т.п.

У табл. 1 представлені характеристики товару "робоча сила" [11, c. 59].

Таблиця 1

Характеристики товару "робоча сила"

Характеристика | Розшифровка характеристики

1. Основне призначення робочої сили: 

- предмет праці | природа, техніка, знакова система, людина, художній образ, економіка

- засоби праці | ручна праця, праця операторів механізмів, праця операторів автоматизованих машин і механізмів; функціональні знаряддя праці: усвідомлено застосовувані правила