КУРСОВА РОБОТА

Форми безготівкових розрахунків в Україні

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗГОТІВКОВИХ ОПЕРАЦІЙ

1.1 Розрахунки платіжними дорученнями

1.2 Розрахунки чеками

1.3 Розрахунки акредитивами

РОЗДІЛ 2 ОБЛІК БЕЗГОТІВКОВИХ ОПЕРАЦІЙ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Облік розрахунків платіжними дорученнями

2.2. Облік розрахунків чеками

2.3 Облік розрахунків акредитивами

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ОПЕРАЦІЙ КБ ПО БЕЗГОТІВКОВИМ РОЗРАХУНКАМ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Вступ

Надзвичайно важливе місце серед банківських операцій на сьогодні займає проведення комерційними банками розрахункового обслуговування клієнтів. Операції з коштами до запитання протікають в основному в безготівковій формі і полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють важливу роль в забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікро- та макрорівнях.

Розрахункове обслуговування клієнтів є однією з трьох базових операцій банків, які конституюють їх як особливі фінансові установи, що називаються банками. Тому ці операції тісно пов'язані з усіма іншими банківськими операціями.

Для клієнтів банків безготівкові розрахункові операції забезпечують одержання грошового еквівалента за реалізовану продукцію чи послуги, оплату необхідних для виробництва матеріальних ресурсів, виплату заробітної плати працівникам, оплату зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, накопичення та використання заощаджень тощо. Тому чим швидше та надійніше банки здійснюють розрахункове обслуговування своїх клієнтів, тим кращі умови створюються в останніх для відтворювального процесу, зміцнення платіжної дисципліни, оздоровлення фінансового стану, а в кінцевому підсумку - для підвищення життєвого рівня населення.

Безготівкові розрахункові операції банків забезпечують переважну частину потоків сукупного грошового обороту. Будь-які перебої в розрахунково-касових операціях неминуче призводять до гальмування грошових потоків та розбалансування грошового обороту, що негативно впливає на стан економіки в цілому, на розвиток виробництва товарів та послуг.

Отже, вищенаведене визначає актуальність обраної для написання теми роботи.

Метою роботи є дослідження економічної сутності безготівкових розрахунків, особливостей банківських операцій за безготівковими розрахунками та на прикладі конкретного комерційного банку – розгляд особливостей обліку, контролю та безготівкових операцій у комерційних банках.

Об'єктом дослідження роботи є Київський філіал Акціонерного банку "Полікомбанк" (далі - КФ АБ "Полікомбанк"; КФ; Філіал).

Предметом дослідження роботи є сукупність теоретичних і практичних питань, пов'язаних з організацією та методологією бухгалтерського обліку та економічного аналізу операцій банку.

Інформаційною базою роботи є фінансова і статистична звітність КФ АБ "Полікомбанк" за 1998 - 2001 рр., підручники та монографії українських і зарубіжних авторів з питань банківської справи.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕЗГОТІВКОВИХ ОПЕРАЦІЙ

1.1 Розрахунки платіжними дорученнями

Слід зазначити, що порядок організації системи безготівкових розрахунків в господарському обороті України, загальні принципи його організації визначені в Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті (далі - Інструкція), що була затверджена Постановою Правління НБУ від 29 березня 2001 р. №135 відповідно до Закону України "Про Національний банк України" та з метою приведення нормативно-правових актів НБУ щодо порядку здійснення безготівкових розрахунків в установах банків у відповідність до законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та "Про банки і банківську діяльність" . Дана Інструкція запроваджена в дію після відповідно втрати чинності Інструкцією №7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затвердженої Постановою Правління НБУ від 2 серпня 1996 р. №204.

Чинна Інструкція встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі:

меморіального ордера;

платіжного доручення;

платіжної вимоги-доручення;

платіжної вимоги;

розрахункового чека;

акредитива.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється чинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актами НБУ.

Платіжне доручення — це документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта байку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.

Це найбільш поширена форма розрахунків, що використовується в місцевих і міжміських розрахунках між клієнтами, з бюджетом, органами соціального захисту, позабюджетними структурами [9].

Платіжне доручення — це документ, що являє собою письмово оформлене розпорядження платника банку, котрий його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку на рахунок одержувача коштів.

Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями подана на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями

1 - постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, послуги); 2 - постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію, роботи, послуги; 3 - покупець подає до банку, що його обслуговує, платіжне доручення; 4 — банк покупця списує з його рахунка кошти; 5 - банк покупця повідомляє покупця - власника рахунка про списання коштів; 6 - банк покупця передає електронним зв'язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму до банку постачальника; 7 - банк постачальника (отримувача коштів) зараховує кошти на рахунок постачальника; 8 - банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового рахунка.

При здійсненні розрахунків платник подає доручення до банку, що його обслуговує, не менше ніж у двох примірниках на бланках встановленої форми або за довільною формою (передбаченою договором між платником та банком) згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів.

Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки; день оформлення платіжного доручення не враховується. При цьому банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суму, що є на його рахунку. Платіжні доручення платника у разі відсутності (недостатності) коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, якщо порядок приймання та виконання таких платіжних доручень передбачено договором між банком та платником. Такі