У межах договірних відносин платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами за фактично відвантажену (продану) продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо); у порядку попередньої оплати; для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств; для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках; для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів [14].

У договорі про розрахунково-касове обслуговування банк і платник можуть передбачати можливість подання платником платіжного доручення в довільній формі, яке застосовуються при розрахунках у разі періодичного перерахування платником фіксованих сум одним і тим самим одержувачам коштів; надання платником повноважень банку списати зі свого рахунку визначену суму в разі настання умов, визначених договором; перерахування підприємством заробітної плати, пенсії тощо на особисті рахунки одержувачів, інших випадків відповідно до чинного законодавства та укладених договорів.

Платіжне доручення в довільній формі складається не менше ніж у двох примірниках, при цьому перший примірник залишається в банку платника,

другий - з відміткою банку про дату надходження та засвідчений підписом відповідального виконавця і відбитком штампа банку - повертається платнику.

Одним різновидом платіжного доручення є платіжна вимога-доручення. При цій формі в розрахунках беруть участь два суб'єкти [10]:

- постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;

- платник (одержувач), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого розрахункового (поточного, бюджетного) рахунку.

Отже, платіжна вимога-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з верхньої частини (вимога одержувача коштів до платника сплатити вартість поставленої йому продукції, робіт, послуг) та нижньої частини (доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, що зазначена в рядку "Сума до сплати літерами").

Схема документообігу при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями наведена на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Схема документообігу при розрахунках платіжними вимогами-дорученнями

1 - постачальник відвантажує продукцію покупцеві; 2 - разом з документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату; 3 — покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів; 4 — банк покупця (платника коштів) списує з рахунка покупця кошти; 5 - банк покупця сповіщає випискою покупця - власника рахунка про списання коштів з його розрахункового рахунка; 6 - банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення; 7 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника (отримувача коштів); 8 -банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунка) про надходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунка).

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платникові. Проте доставляти вимоги-доручення до платника може й банк одержувача через банк платника на договірних умовах. Згодою оплатити вимогу-доручення слугує заповнена платником нижня частина цього документа. При цьому сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, відмітимо, що розрахунки платіжними дорученнями мають ряд позитивних сторін у порівнянні з іншими формами розрахунків, а саме:

відносно простий і швидкий документообіг;

прискорення руху коштів; можливість використання даної форми розрахунків за нетоварних платежів.

Позитивні ж якості форми розрахунків за допомогою платіжних вимог-доручень полягають у наступному: вона більше відповідає фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців; зміцнює договірні відносини в господарстві; прискорює оформлення розрахункових документів;

платіж здійснюється за згодою платника після попередньої перевірки розрахункових і товарно-транспортних документів постачальника.

1.2 Розрахунки чеками

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів [14]. Важливі функції у процесі розрахунків чеками належать банкам, а саме:

- банк-емітент видає клієнтові чекову книжку, в якій розрахункові чеки брошуруються по 10, 20, 25 аркушів;

- банк чекодержателя приймає чек до виконання, контролюючи його законність шляхом пересилання чека до банку-емітента на інкасо.

Схема документообігу при розрахунках розрахунковими чеками подана на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Схема документообігу при розрахунках розрахунковими чеками

1 - подача заяви та платіжного доручення на придбання чекової книжки; 2 - видача чекової книжки з депонуванням суми ліміту; 3 - постачальник передає товар покупцеві; 4 - покупець передає чек постачальнику;

5 - постачальник передає чек у свій банк; б - банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця; 7 - банк платника списує кошти з рахунка покупця товару; 8 - банк платника повідомляє платника про списання коштів; 9 - банк платника переказує банку постачальника відповідні кошти; 10 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 11 - банк постачальника повідомляє постачальника про зарахування коштів на його рахунок.

Розрахункові чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги [12]. Зазначимо, що розрахункові чеки, які використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій, виготовляються як окремі бланки, їх облік банки ведуть окремо від чекових книжок. В цілому розрахункові чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.

Слід зазначити, що для гарантованої оплати розрахункових чеків кошти чекодавця депонуються на окремому аналітичному рахунку "Розрахунки чеками" до балансових синтетичних рахунків №2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622. Для цього