не монарх і тим більше не якоїсь навіть дуже розумна або свята людина, а те, що він по "істматовськи" називає "базисом суспільства ", але включає в нього не матеріальні продуктивні сили і виробничі відносини, а основні права: воля думки і совісті, ринкові відносини, приватна власність, родина й ін. Принципи справедливості базової структури суспільства є, по Роулсу, не тільки суб'єктом, але й об'єктом справедливості. Ці принципи, про які вільні і раціонально мислячі індивіди домовляються, з огляду на свої інтереси, що погодяться у вихідній ситуації на рівних правах, покликані відбивати найважливіші положення їхнього об'єднання. На підставі цих принципів полягають усі наступні угоди; вони визначають тип їхньої соціальної взаємодії, державного правління. Цей спосіб формування принципів справедливості Роулс іменує справедливістю як чесністю. Задум Роулса зрозумілий: існує якийсь вихідний стан , що приймається як даність і стосовно неї так сказати "зважується" справедливість - як якась рівність. Це і є чесність. Імовірно, переклад не зовсім удалий. Що значить бути чесним? Честь - станове поняття. Однак його етимологія більш глибоко (шанувати, почитати , вважати) розкриває природу справедливості, що звернена і до живих, і до тих, що пішли, і до тих, хто вище, і до тих, хто нижче нас, не тільки до сьогодення, але і до минулого, і майбутньому. "Археологія" значень терміна справедливість виявляє важливий кількісний аспект - це підрахунок і міра того, кому за що і скільки. Чесність - це коли без обману і по заслугах, тобто по честі.
І все-таки поняття чесності тільки по видимості виступає як природне й очевидне. Насправді воно історично, і це припускає рефлексію: строго говорячи, ніхто не знає свого місця в суспільстві і, отже, об'єктивного ступеня необхідного шанування. Що покладено мені, а що іншому, що можу і що повинен дати я, а що - іншої - усе це невідомо. Моє "природне " стан може показатися іншому незаконним . "Власність - це крадіжка" - говорили соціалісти. Таким чином, для ідеальної справедливості історія, соціальний статус, успадковане багатство і навіть зароблений особистими зусиллями капітал символічний або грошовий - усе це може бути переглянуто . Ідеальна
справедливість припускає своєрідне зречення. Спочатку людина від усього повинний відмовитися й усі віддати, як святої церкви , суспільству, а потім одержати від нього справедливо поділене надбання. Слід цього християнського ідеалу справедливості усе ще живе в людській свідомості.
Але і Роулс говорить про те, що у вихідному стані повинна бути встановлена "взаємна симетрія людей", що і дає можливість інтерпретації справедливості як чесності. Однак суспільство завжди вже сформоване, і наше входження в нього спочатку виявляється трохи спізнілим. Тільки наприкінці життя людина щось домагається , але вже не може користуватися
плодами своєї праці. Чисто гіпотетично можна собі представити, що індивід відразу ж є вільним і може вирішувати брати участь йому в цьому чи суспільстві ні. Однак його згоди ніхто не запитує і на той час, коли він задумується про несправедливості, він вже ангажований. Його протест комусь вигідний. Як згода , так і незгода - це не результат вільного вибору і не наслідок справедливості або несправедливості вихідного базисного стану.
Література:
1. Бейнс К. Либерализм Роулса и коммунитаристская критика // Историко-философский ежегодник. 1994. - М., 1995.
2. Бешлер Ж. Демократия: Аналит. очерк / Пер. с фр. Ларионовой Л.Г.; Ин-т всеобщ. истории РАН, ЮНЕСКО. - М., 1994.
3. Биктасов О.К. Идея справедливости: к истории ее происхождения и развития // Правоохранительная деятельность и правовое государство. - СПб., 1994. - Вып.3.
4. Борисов В.А., Козина И.М. Социальная справедливость и права человека в массовом сознании: (Теория и метод исследования) // Российское сознание: психология, феноменология, культура. - Самара, 1995.
5. Епископов Г.Л. Гегель о свободе и социальной справедливости. - М., 1995.
6. Мусхелишивили Н.Л., Сергеев В.М., Шрейдер Ю.А. Ценностная рефлексия и конфликты в разделенном обществе // Вопр. философии. - 1996. - N 11.
7. Палкин Ю. Социально-экономическая справедливость в условиях рынка // Экономика Украины. - Киев, 1997. - N 10.
8. Руднева Н.И. Социалистический и религиозный взгляды на проблему равенства и справедливости // Славянский мир: единство и многообразие. - Белгород, 1995.
9. Роулс Д. Теория справедливости // Этическая мысль. 1990. — М., 1990.
10. Самсонова Т.Н. Справедливость равенства и равенство справедливости: Из истории западноевроп. утоп. мысли XVI - XIX вв. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996.
11. Сваровская Е.Б., Целищев В.В. Структура "теории справедливости" Дж.Роулза и ее место в современной политической философии // Гуманит. науки в Сибири. - Новосибирск, 1996. - N 1.
12. Д. Юм. Исследование о принципах морали (Соч., М: Мысль, 1965, т. 2, гл. III. ч.1).
13. Jackson M.W. Rationality, Reality and Morality //Man and World. Dordrecht.
1988. Vol.21. N:3.
14. BennS.J., Peters R.S. Social Principles and the Democratic State. London. 1959.
15. Barry B.M. Political Argument. London. 1965. 5. R a w l s J. A Theory of Justice. Harvard, 1971.
16. In: Rothenberg R. Philosopher Robert Nozick vs. Philosopher John Rawls. Give me Liberty or Give me Еquality //Es-quire. 1983. March.
17. Cohen M. The Social Contract Explained and Defended //New York. Times Book Review. 1972. July, 16.
18. Schumpeter J. Capitalism, Socialism, and Democ-racy. New York, 1947. 19. Rawls J. A Theory of Justice. P. 250
20. Rawls J. The Domain of the Political and Overlapp-ing Consensus //New York