Потенціал підприємства як економічна категорія

Зміст

1. Поняття та значення потенціалу підприємства

Життєдіяльність відповідної економічної системи багато в чому визначається наявністю і використанням власного потенціалу.

Слово «потенціал» походить від латинського «potentia» - прямій переклад якого – можливість, потужність. Саме слово має подвійний значеннєвий зміст: перше – це фізична характеристика – величина, що характеризує запас енергії тіла, що знаходиться в даній точці поля; друге – у переносному значенні - ступінь потужності (прихованих можливостей) у якому-небудь відношенні [1].

В економіці має місце поняття «виробничого потенціалу», яке можна охарактеризувати в такий спосіб:

Виробничий потенціал (ВП) – це система економічних відносин, що виникає між суб'єктами, які хазяюють, на макро- і мікрорівнях із приводу одержання максимально можливого виробничого результату, який може бути отриманий при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів, при наявному рівні техніки і технологій, передових формах організації виробництва.

При цьому, необхідно розрізняти ВП національної економіки як сукупність економічних відносин між суб'єктами, які хазяюють – самостійними бізнес одиницями усіх форм власності, об'єднаних в рамках національної економіки господарськими зв'язками і спільним інтересом до одержання прибутку і збереження своєї економічної ніші на ринку власної продукції.

Ці інтереси досить суперечливі, тому що визначаються внутрішніми потребами самих суб'єктів господарювання і необхідністю виживання в умовах конкурентного середовища.

Крім того, необхідно відзначити, що ВП як система економічних відносин, має ще і галузевий і регіональний зріз. Протиріччя між підприємствами всередині галузі і між регіонами виникають із приводу місця на ринку своєї продукції, можливості використання результатів НТП, ресурсів і т.д.

Виробничий потенціал підприємства (ВПП) – це відносини, що виникають на мікрорівні між працівниками самого підприємства з приводу одержання максимально можливого виробничого результату, який може бути отриманий при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів, при наявному рівні техніки і технологій, передових формах організації виробництва, і поза залежністю від стану зовнішнього середовища.

Суперечливий характер цих відносин визначається внутрішнім середовищем самого підприємства, а ВПП полягає в пошуку і реалізації внутрішніх джерел саморозвитку.

Рівень ВП окремого суб'єкта, що хазяює, багато в чому залежить від стану галузі, у якій функціонує організація, і регіону, у якому воно існує. У свою чергу, ВП регіону в якійсь його частині визначається ВП національної економіки в цілому. Звідси випливає, що підприємство, яке знаходиться в стані динамічної рівноваги і має достатнє «економічне здоров'я», без особливих труднощів переносить процеси адаптації. Однак, економічна криза, яка супроводжується значними темпами інфляції, високими ставками податків, кредитів і т.д., може привести до порушення обсягів продажів, термінів формування грошових потоків, що неминуче спричинить проблеми, пов'язані з формуванням оборотного капіталу, а потім (як наслідок) зниження обсягів виробництва, що, у свою чергу, приведе до неплатежів. Іншими словами, ВПП багато в чому визначається станом макроекономічної системи, економічної підсистеми, і як наслідок – самої мікросистеми.

2. Складові потенціалу підприємства

До виробничих ресурсів, які характеризують ВПП, варто віднести (рис. 2.1.):

- основні фонди підприємства;

- оборотні кошти підприємства (матеріальні ресурси);

- трудові ресурси підприємства.

Рис. 2.1. – Структура виробничих ресурсів, що характеризують ВПП

Іншими словами, ВПП – це потенційний обсяг виробництва продукції, потенційні можливості основних засобів, потенційні можливості використання сировини і матеріалів, потенційні можливості професійних кадрів[7].

Основні виробничі фонди підприємства – це вартісне вираження засобів праці. Головною визначальною ознакою основних фондів виступає спосіб перенесення вартості на продукт – поступово: протягом ряду виробничих циклів; частинами: в ступінь зносу. Після реалізації продукції нарахований знос накопичується в особливому амортизаційному фонді, яки призначається для нових капітальних вкладень. Таким чином, одноразово авансована вартість у статутний капітал (фонд) у частині основного капіталу здійснює постійний кругообіг, переходячи з грошової форми в натуральну, у товарну і знову в грошову. 

Матеріальні ресурси підприємства – це предмети праці, підготовлені для запуску у виробничий процес. У їхньому складі можна, в свою чергу, виділити наступні елементи: сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, пальне, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, тара і тарні матеріали, запасні частини для поточного ремонту і т.д.

До трудових ресурсів відноситься та частина населення, яка володіє необхідними фізичними даними, знаннями і навичками праці у відповідній галузі. Характеризуючи трудові ресурси підприємства, від яких багато в чому залежить конкретний результат виробничої діяльності, пропонуємо розглянути поняття «інтелектуального капіталу». Інтелектуальний капітал підприємства – це внесок у виробничу діяльність, який здійснюється людиною за допомогою характеристик, які визначають якість працівника підприємства, матеріалізуємі або, такі що виявляються в процесі праці. Людина – це форма існування інтелектуального капіталу, а інтелект – його сутність. 

Таким чином, рівень ВП будь-якої економічної мікросистеми багато в чому залежить від рівня знань, здібностей людини, бажання удосконалювання яких визначається якістю й ефективністю керування на внутрішніх і зовнішніх ринках праці.

Підвищення ефективності використання ВПП – це не відособлений процес усередині самого підприємства, тому що ВП будь-якого суб'єкта, що хазяює, є частиною ВП іншого суб'єкта, що хазяює.

Авторами роботи [7] пропонується схема взаємозалежності ВП суб'єктів, що хазяюють, один з одним (рис. 2.2.).

Рис. 2.2. – Взаємозалежність ВП суб'єктів, що хазяюють

Розглянемо в якості приклада ВП суб'єкта, що хазяює, і простежимо ланцюжок факторів, що впливають на його і прямо або побічно залежать від виробничого потенціалу навколишніх його мікроекономічних систем регіону, у якому взаємодіє даний суб'єкт, що хазяює, або інших економічних підсистем.

Розглядаючи першу складову ВПП – його матеріальні ресурси, слід зазначити, що їхня якість, своєчасність постачань залежать від