Наступною складовою ВПП є стан його основних фондів. У даному випадку спостерігається такий же ланцюжок: якість будівельних, ремонтних, посередницьких робіт і послуг також залежить від іншого підприємства, а, отже, від рівня його ВП. Чим вище рівень інтелектуального капіталу підприємства, що здійснює обслуговування розглянутого суб'єкта, що хазяює, викликаний достатнім стимулюванням його працівників, тим якісніше будуть виконані роботи з будівництва, ремонту, модернізації, будинків, споруджень, заміни техніки, устаткування й інших основних фондів. Крім того, від стану матеріальних ресурсів організації, що надає свої послуги, буде залежати якість і надійність розглянутої складової (основного капіталу).

Рівень третьої складової ВПП – інтелектуального капіталу, також залежить від рівня ВП іншого суб'єкта, що хазяює, що виражається в одержанні працівниками розглянутого підприємства додаткових знань, освіти, особливих навичок і т.д. Очевидно, що якість навчання буде залежати від стану інтелектуального капіталу навчального підприємства: від рівня їхнього заробітку, заохочень, премій і інших умов. Крім того, на якість навчання буде впливати рівень технічної оснащеності навчального підприємства: від ступеня комп'ютеризації, впровадження новітніх програм в області навчання і т.д.

Слід зазначити, що кожне підприємство, безсумнівно, повинне постійно оцінювати можливості свого виробничого потенціалу, але, у свою чергу, не забувати про те, що рівень його ВП багато в чому залежить від рівня ВП тих підприємств, з якими воно пов'язано виробничо-господарськими відносинами. І перш ніж починати співробітничати з тим або іншим господарюючим суб'єктом потрібно звертати особливу увагу на рівень його виробничого потенціалу, звичайно, якщо фінансові ресурси дозволяють здійснювати такий вибір.

3. Іновації та потенціал підприємства

Фірма приймає ще рішення, які потенційно змінюють функцію виробництва. Це рішення довгострокового характеру, до яких відно-сяться дослідження, розвиток, винахід, інновації.

Підвищити продуктивність праці і досягти збільшення доходів фірми можна шляхом створення нової (кращої) продукції і розробки нових ме-тодів виробництва меншої вартості, що підвищують продуктивність ви-робництва.

Нововведення (інновації) — це розвиток винаходу від оригінальної ідеї до практичного застосування. Поняття нововведення значно ширше, ніж винахід. Його подальша доля значно залежить від поведінки фірми. Вона може використати нововведення на практиці або відмовитись від його використання.[4,c.257]

Винахід — відкриття нової продукції (ресурсу), нового технічного прин-ципу при абсолютній новизні відкриття і відсутності аналогів.

Нововведення (інновації) для фірми — це нововведення в засобах праці, предметах праці, самій праці, інформації, тобто в ресурсах, а далі — в самій продукції, в її якісних параметрах, в менеджменті виробництва і праці, в умовах самої праці, в маркетинговій діяльності.

Інвестиції — здійснення економічних проектів нововведень сьогодні з метою одержання доходів в майбутньому.

Інвестиції в "ноу-хау" можуть мати і негативні наслідки, наприклад, обумовити виникнення великих консультаційних інжинірингових фірм в той час, коли йде структурна перебудова. Розвиток такої інфраструктури може призвести до серйозних економічних труднощів.

Помилковими можуть бути інвестиції, які здійснюються з метою удос-коналення продукції. Існує ризик невизнання на ринку наукоємкої про-дукції.

Термін "інновація" має більш широке значення, ніж "новація" або "нововведення", оскільки він об'єднує ці два поняття. Відповідно, в рин-ковій економіці взаємопов'язано існують ринок новацій, ринок інвестицій та ринок інновацій.

За рівнем новизни інновації поділяються на радикальні та ординарні, а за масштабом новизни — на нові у світі, в країні, в галузі або для фірми.

За сферою використання розрізняють інновації для внутрішнього використання на фірмі; новації для внутрішнього накопичення (для форму-вання інноваційного потенціалу фірми) та новації для продажу зовнішнім споживачам.

Методологія системного опису інновацій базується на міжнародних стандартах, рекомендації до яких прийняті в м. Осло в 1992 р. і мають назву "Директиви Осло". Вони розроблені тільки для технологічних інно-вацій й охоплюють нові продукти та процеси. Відповідно розрізняють два типи технологічних інновацій: продуктові та процесні.

Продуктова інновація поширюється на впровадження нових або вдос-коналених продуктів.

Інновація вважається реалізованою, якщо вона впроваджена у виробни-чому процесі або на ринку. Впровадження нового продукту визнається за базисну продуктову інновацію, якщо мова йде про продукт, для якого можлива сфера використання, а також функціональні характеристики, вла-стивості, конструктивні матеріали або компоненти суттєво відрізняються від продуктів, які випускалися раніше. Такі інновації націлені на освоєння нових поколінь машин та матеріалів і ґрунтуються на використанні принци-пово нових технологій або на комбінації існуючих технологій у нових сфе-рах їх застосування. Прикладом базисних інновацій є заміна світлодіодних індикаторів для приладів індикаторами на рідких кристалах.

Вдосконалюючі інновації стосуються покращання якісних або вар-тісних характеристик існуючого продукту за рахунок використання ефек-тивних компонентів або матеріалів, часткової заміни технічних підсистем (у випадку складного продукту).

Ці інновації спрямовані на розповсюд-ження і вдосконалення існуючих поколінь техніки, створення нових моде-лей машин і приладів, покращання параметрів товарів і технологій. При-кладом є підвищення ККД двигуна внутрішнього згорання або перехід від котушкових магнітофонів до касетних.

Процесна інновація — це освоєння виробництва нової або суттєво вдосконаленої продукції, в тому числі методів його організації. Випуск такої продукції неможливий при використанні наявного устаткування або існуючих методів організації