Оскільки прибуток є частиною доходу, яка оподатковується, від його величини залежить сума надходжень до державного бюджету у вигляді податку на прибуток (біля 16% доходної частини держбюджету України становлять надходження від цього податку).

Функції прибутку: сигнальна, розподільча, стимулююча.

Аналогічно тлумаченню терміну "дохід", слід розрізняти прибуток економічний, бухгалтерський та прибуток для цілей оподаткування.

З економічної точки зору прибуток – це різниця між доходом від діяльності підприємства і пов'язаними з отриманням доходу економічними витратами.

За економічною природою прибуток є перетвореною формою чистого доходу, а отже, характеризує чистий доход у тому вигляді, в якому той виступає на поверхні економічних явищ в умовах еко-номічної відокремленості виробника. Чистий доход — виражена у вартісній формі вартість додаткового продукту, який являє собою основну складову доходу. Джерело чистого доходу — додаткова і певною мірою необхідна праця. Оскільки чистий доход є катего-рією розподілу, то його можна також визначити як реалізований надлишок вартості товару понад виробничі витрати. Внаслідок від-хилення ціни товару від його вартості чистий доход кількісно не збігається з вартістю додаткового продукту. Відокремленість витрат виробника, які набувають форми собівартості, зумовлює відокрем-леність доходу, який набуває форми прибутку.

В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва, що зумовлено іманентно притаманною капіталу тенденцією до самозростання.

А, Сміт розглядав прибуток, по-перше, як результат праці робіт-ника, оскільки вартість, яку він додає до вартості матеріалів, роз-кладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підпри-ємця; по-друге — як результат функціонування капіталу.

Д. Рікардо вважав, що величина прибутку залежить від заробіт-ної плати: прибуток зростає, якщо знижується заробітна плата. Одним з головних чинників підвищення прибутку є суспільна про-дуктивність праці, яка, зростаючи, зумовлює зниження вартості робочої сили.

За К. Марксом, прибуток — це перетворена форма додаткової вартості.

Багато західних економістів при поясненні прибутку використо-вують теорію трьох факторів виробництва Ж. Б. Сея, за якою участь у створенні вартості беруть праця, земля і капітал. Наприклад, при-буток вони розглядають як доход від використання засобів вироб-ництва (капіталу) та як плату за працю підприємця з управління та організації виробництва і, отже, доход на капітал відрізняють від підприємницького доходу.

Критикуючи теорію факторів виробництва, К. Маркс обгрунту-вав положення, що нову, збільшену вартість створює жива праця. Однак при цьому він показав, що продуктивність праці залежить від технологічної оснащеності праці, родючості, розташування зе-мельних угідь тощо. Разом з оснащеністю праці та родючістю землі, зростає якість праці, отже, за одиницю часу створюється більша вартість. Так капітал і земля сприяють створенню більшої вартості.

Величина прибутку, за Марксом, залежить від середньої суспіль-ної норми прибутку. Це означає, що до певної межі прибуток мож-на розглядати як функцію капіталу, оскільки фактором зростання маси прибутку є розмір капіталу.

В сучасній економіці прибуток підприємства виступає в різних формах і реалізується в складних інституціональних умовах. Так, прибуток приватного підприємства – це прибуток суб'єкта підприємницької діяльності, власник якого присвятив своє життя своєму бізнесу, вклавши в нього особистий капітал та працю. Економічний прибуток такого підприємства визначається як різниця між величиною отриманого доходу і сумою економічних витрат (зовнішніх та внутрішніх). Методика формування економічного прибутку підприємства представлена на рис. 1.

Зовнішні (явні) витрати – грошові виплати, які здійснює підприємець із власних коштів на користь постачальників сировини, палива, заробітної плати тощо. Вони являють собою плату за ресурси постачальника, який не є власником бізнесу. Проте підприємець може використовувати певні ресурси, що належать йому особисто.

Внутрішні (неявні) витрати – виграти, пов'язані з використанням власних ресурсів підприємця (грошового капіталу, майна, зусиль підприємця тощо). Величина внутрішніх витрат характеризує ціну доцільності послуг підприємця і має дорівнювати грошовим платежам, які могли б бути отримані за умов альтернативного способу використання власних ресурсів.

Дохід (економічний) приватного підприємства

Економічні витрати | Економіч

ний прибуток

Зовнішні витрати | Внутрішні витрати

матеріальні витрати | аморти зація | зарплата найманих працівників | інші зовнішні витрати | плата за використання ресурсів, що належать підприємцю | нормаль

ний прибуток

Рис. 1. Схема формування прибутку приватного підприємства

Нормальний прибуток – це мінімальна плата, необхідна для утримання підприємницького таланту в рамках даного підприємства. Межа між прибутком економічним і внутрішніми витратами встановлюється з урахуванням переваг, які віддає підприємець збереженню своєї економічної незалежності.

У випадку, коли сума економічного доходу дорівнює економічним витратам, даний напрямок підприємницької діяльності забезпечує підприємцю мінімальну винагороду за використання його власних ресурсів і підприємницького таланту. За умов перевищення величини доходу над економічними витратами даний напрямок підприємницької діяльності забезпечує економічний прибуток і є привабливим для підприємця. У випадку, коли дохід менший за величину економічних витрат (підприємець не отримує економічного прибутку), він переорієнтує свої зусилля з даного виду діяльності на інший, більш привабливий або відмовиться від ролі підприємця заради одержання заробітної плати, працюючи найманим працівником, та отримання рентних платежів за надання своїх власних ресурсів у тимчасове користування.

Розглядаючи прибуток як економічну категорію, ми говоримо про нього абстрактно. Наведена схема утворення економічного прибутку розкриває поняття прибутку на рівні приватного підприємства. Прибуток, наприклад, великого акціонерного підприємства – це прибуток, віддалений від своїх акціонерів, розкрити його сутність дуже складно. Він втрачає свій персоніфікований характер. Акціонери як юридичні власники підприємства відірвані від ведення господарської діяльності. Вони інвестують капітал і отримують дивіденди, природа яких ближча до відсотків на капітал, ніж до економічного прибутку. Менеджери, які безпосередньо керують підприємством, є фактично його економічними господарями. Від ефективності їх зусиль залежить як майбутнє