Ціноутворення

1. Функції ринкової ціни

Ціна – багатофункціональне економічне явище, одна з основних ринкових категорій. Зміна ціни часто спричиняє серьезнейшие соціальні, економічні, а також політичні наслідки. Тому у всебічній і об'єктивній інформації про ціни, у глибокому аналізі закономірностей і тенденцій їхньої зміни зацікавлене все суспільство, а не тільки владні структури і маркетингові служби.

Ціна – сума грошей, що сплачується за одиницю товару, еквівалент обміну товару на гроші.

Сутність ціни, її економічна природа виявляються в подвійній ролі, що грає ціна на ринку. Вона виступає як:

- індикатор, що відбиває політику і кон'юнктуру ринку (співвідношення попиту та пропозиції, торговий і економічний ризик, кредитно-фінансову ситуацію, ступінь конкурентності на ринку і т.д. );

- маркетинговий регулятор ринку, за допомогою якого здійснюється вплив на попит та пропозицію, структуру і місткість ринку, купівельну спроможність грошової одиниці, оборотність товарних запасів і т.д..

Як регулятор ціни дозволяють обмежувати споживання ресурсів і є мотивацією для виробництва.

Ринкова ціна виконує різні функції. Ціна – це посередник і вимірник при обміні товарів на гроші. Ціна – важливий показник кон'юнктури ринку, фактор рівня, структури і співвідношення попиту та пропозиції, територіального розміщення виробництва. Ціна – інструмент утворення прибутку і управління ефективністю, фактор оподатковування.

Ціна – це головна складова інфляційних процесів, засіб впливу на інвестиційну політику (підвищення цін часто веде до зростання привабливості інвестицій). Ціна – могутній фактор рівня життя населення, що впливає на ринок праці, обсяг і структуру споживання, рівень реальних доходів різних соціальних груп. І нарешті, ціна – це знаряддя конкурентної боротьби.

Ще один спосіб проникнення в суть цін складається у вивченні їхніх функцій, що характеризують роль, що ціни грають в економіці. При цьому треба мати на увазі, що функції цін і способи їхньої реалізації розрізняються в залежності від природи того економічного середовища, у якій діють, використовуються ціни. Насамперед мається на увазі розходження дії цінового механізму в економіці централізовано-державного і ринкового типу.

В економічній літературі традиційно виділяють наступні функції цін:

1. обліково-вимірювальна;

2. регулююча (збалансування попиту та пропозиції);

3. стимулююча;

4. перерозподільча.

Деякі автори виділяють більш широкий перелік функцій цін.

Обліково-вимірювальна функція – відбиває можливість використання ціни для виміру результатів і вартісного обліку різних економічних процесів. Ціна в цій якості виступає як грошове вираження суспільно визнаних витрат праці і його корисності. Реалізуючи обліково-вимірювальну функцію, ціна дає можливість, по-перше, визначити витрати різних ресурсів на виробництво товару (трудових і матеріальних), по-друге, зіставити різні товари і послуги, по-третє, організувати товарообмін, визначивши кількість грошей, що покупець повинен сплатити, а продавець одержати за товар. Крім того, ціна є носієм найважливішої економічної інформації і бере участь у розрахунку всіх вартісних показників, що використовуються у статистиці, аналізі і прогнозуванні економічних систем (валовий національний продукт, валовий регіональний продукт, обсяг реалізованої продукції, обсяг товарообігу і т.д.). Ціна також бере участь у розрахунку таких показників як фондовіддача, продуктивність праці, рентабельність.

Первинною функцією ціни варто вважати вимірювальну. Ціни дають можливість грошам як платіжному засобу знайти кількісну визначеність в акті купівлі-продажу. Знаючи ціну вагової, об'ємної, штучної одиниці товару і множачи її на кількість продаваних продавцем і одиниць, що отримує покупець, ми встановлюємо величину грошового платежу за товари і послуги. Виходячи з ціни робочої сили, праці, вимірюється заробітна плата.

З вимірювальною функцією ціни граничить співвимірювальна, що полягає в зіставленні цінностей різних товарів. Порівнюючи ціни, ми одержуємо можливість розрізняти більш-менш дорогі товари, дорогі і дешеві. Якщо ціна адекватно відбиває корисність, то вона може використовуватися і при зіставленні не тільки грошової цінності, але й корисності товарів.

Завдяки вимірювальній функції ціна виконує і облікову функцію. Переводячи показники кількості і якості товарів у матеріально-речовинному вираженні, вимірювані у фізичних одиницях, в адекватні показники, вимірювані в грошових одиницях, ціна стає допоміжним інструментом обліку. Одна справа, коли фіксується наявність у майновому комплексі підприємства 5 верстатів, і інша справа, коли облік свідчить про наявність 5 верстатів з ціною кожного 3 мільйони грошових одиниць на загальну суму 15 мільйонів грошових одиниць. Облікова функція ціни дозволяє також враховувати витрати на виробництво продукції.

Поряд з обліком ціна як вимірник може бути одним з важливих інструментів аналізу, прогнозування, планування, при яких використовуються показники в грошовому вираженні.

З перерахованих функцій цін випливає можливість їхнього використання як інструмент регулювання економічних процесів. Так, у ринковій економіці ціни – це основний інструмент зрівноважування попиту та пропозиції, що погоджує грошовий запит виробника чи продавця товарів на їхню оплату з відповідною реакцією споживача, покупця.

При цьому характерно, що сама регулююча ціна народжується в процесі регулювання і є в цьому змісті регульованою. Тому точніше було б говорити про функцію саморегулювання товарно-грошових процесів за допомогою рівноважних, тобто самовстановлювальних цін, рівень яких відповідає вирівнюванню попиту та пропозиції. У неринковій економіці такі функції насильно нав'язуються цінами, що самі нав'язуються економіці. Така штучність робить призначувані державою ціни малоефективним засобом балансування доходів і витрат, а в більш широкому плані – регулювання економіки.

Регулююча функція чи функція збалансування попиту та пропозиції – через ціни здійснюється зв'язок виробництва і споживання, пропозиції та попиту. Ціна свідчить про рівноважний стан чи про наявність диспропорцій на ринку товару.

В умовах ринкової