Стимулююча функція ціни виявляється через її вплив на продавця і покупця товарів. Виконуючи товарообмінну операцію обоє її учасника прагнуть до досягнення найкращих результатів. Для продавця – це одержання найбільшого виторгу і прибули, для покупця – мінімізація витрат на придбання товару визначеної якості. Ціна безпосередньо впливає на досягнення цих результатів. На виробника стимулюючий чи стримуючий вплив роблять:

- рівень ціни (різні ціни на лікеро-горілчану продукцію, вироблену на території Україну і на ввезену; ціна праці – заробітна плата в сільському господарстві складала в 1995 р. 18% від заробітної плати в паливній промисловості);

- рівень рентабельності (перелив капіталу – капітал прагне в галузі з підвищеною рентабельністю, високий рівень рентабельності забезпечує інвестиційну привабливість і є самим діючим стимулом структурної перебудови економіки);

- мито – для захисту вітчизняного виробника.

На споживача стимулюючий чи стримуючий вплив цін може виявлятися через:

- рівень ціни;

- надбавки і знижки до ціни;

- акциз (наприклад, ставки акцизу по підакцизних товарах складають 1 грн. за 1 літр стовідсоткового етилового спирту, що відпускається для виробництва лікарських засобів; 3 грн. за 1 літр стовідсоткового етилового спирту, що міститься в лікеро-горілчаних виробах, міцністю до 25% і 4 грн. по алкогольній продукції міцністю понад 25%);

- диференційоване ціноутворення;

- продаж товарів у кредит і т.п.

Як у ринкової, так і в неринковій економіці ціни виконують стимулюючу функцію, впливаючи на зацікавленість виробників у підвищенні обсягів виробництва і якості продукції в ім'я збільшення виторгу від продажу. Механізм цього впливу пролягає через бажання виробника збільшувати доход і прибуток, що безпосередньо пов'язані з цінами на продукцію, товари і послуги. Істотна різниця між проявом цієї функції в ринковій конкурентній і неконкурентній дефіцитній економіці в тім, що в першому випадку виробник прагне підвищити і випуск товару, і якість, і ціну, а в другому – тільки ціну. Ця особливість дуже яскраво показала себе після розкріпачення цін в Україні, що приводить до побічних проявів закону пропозиції.

Велике різноманіття функцій ціни, що явно перевантажена обов'язками у своїй державній формі, а також суперечливість цілей і задач здійснення окремих функцій приводять до того, що успішно реалізувати всі функції не представляється можливим.

У цьому змісті, говорячи про раціональні і тим більше оптимальні ціни, варто мати на увазі визначальні функції і таке їхнє сполучення, при якому функції реалізуються в необхідному ступені. В ринковій економіці ціни розвантажені від ряду функцій, наприклад планової, і використовуються в основному як чисто ринкові регулятори і стимулятори, що справді втілюють грошовий зміст. Поки зберігається прагнення покласти на ціну весь вантаж функцій економічного регулювання, спроби створити ефективний ціновий механізм навряд чи виявляться плідними.

Ціна є об'єктивна категорія, її величина обумовлена дією законів попиту та пропозиції і грошового обігу. При спробах у наказовому порядку встановити так називаємі "правильні", "гарні", "потрібні", "справедливі" ціни, порушуючи об'єктивні економічні закони, господарська ситуація відреагує на подібні дії поглибленням дефіциту, інфляцією, спекуляцією, соціальною несправедливістю, примусовим розподілом.

Перехід від державних цін до ринкових не може і не повинен бути миттєвим, тому не можна цілком уникнути регулятивного впливу держави на ціни, ціновий механізм, цінову політику.

Перерозподільча функція цін означає, що за допомогою ціни здійснюється перерозподіл знову створеної вартості між галузями, секторами національної економіки, регіонами країни, соціальними групами, іншими словами відбувається регулювання доходів галузей, організацій, населення.

Способи перерозподілу доходів за допомогою ціни:

- співвідношення цін на різні види продукції.

Приклад. Ціни на паливо й енергію підвищуються набагато швидше, ніж ціни в цілому по народному господарству, а закупівельні ціни в сільському господарстві – більш повільно. З огляду на те, що сільське господарство є одним з найбільших споживачів палива й енергії, можна говорити про цінові диспропорції, заснованих на монопольній владі і перерозподілі національного доходу з одних галузей в інші через систему нерівноважних цін.

- включення і/чи невключення в ціну податків (ПДВ – знижена ставка для соціально значимих товарів, акциз – на окремі товари – предмети розкоші, ювелірні вироби, тютюнові, вино-горілчані).

- встановлення різних цін для різних споживачів на ту саму продукцію (в енергетику для промислових споживачів і населення, підписка – фізичні і юридичні особи, газ для побутових потреб – міське і сільське населення).

Особливо наочно ця функція відбивається в цінах, регульованих державою. Держава, регулюючи за допомогою цін нагромадження окремих галузей економіки, впливає на темпи їхнього розвитку, забезпечуючи досягнення національних пріоритетів. Одночасний перерозподіл нагромаджень через систему цін з одних галузей в інші може привести до відставання в розвитку, зниження конкурентноздатності окремих галузей.

Держава може використовувати перерозподільчу функцію ціни для рішення соціальних задач, створюючи через ціну сприятливі (несприятливі) умови для споживання товарів, підтримуючи найменш соціально захищені шари населення.

На закінчення питання слід зазначити, що, по-перше, ціна, як економічна категорія, існує об'єктивно, і функції цін виявляють вплив об'єктивний, тобто їх варто враховувати при формуванні власної цінової політики; по-друге, усі функції взаємозалежні і знаходяться в єдності