де ЗП — заробітна плата найманих працівників, включаючи відрахування до страхових фондів;

ВКП — валовий корпоративний прибуток; він роз-поділяється на три частини: податок на корпоративний прибуток (ПКП), дивіден-ди (Д) та нерозподілений прибуток, як власне джерело інвестування виробницт-ва, включаючи й амортизацію (НрП);

ЗД — змішаний доход, тобто доход некорпоративного (індивідуального) бізнесу;

НП — неприбуткові податки, що включають по-датки на продукти та інші податки на ви-робництво і імпорт;

С — субсидії на продукти та інші субсидії, по-в'язані з виробництвом і імпортом;

(НП - С) — чисті неприбуткові податки.

Заробітна плата найманих працівників сплачується роботодавцями у грошовій і натуральній формах. Вона включає власне заробітну плату і відрахування на соціаль-не страхування. Заробітна плата охоплює всі види заробітків, у тому числі премії, доплати, надбавки, що нараховані у грошовій або натуральній формах незалежно від джерела фінансування, тобто за рахунок собівартості і прибутку, а також грошові суми, нараховані працівникам згідно з за-конодавством за невідроблений час (щорічні відпустки, святкові дні тощо). Заробітна плата враховується до відра-хування податків та інших утримань, які здійснюються стосовно найманих працівників. Відрахування на соціаль-не страхування здійснюються роботодавцями, аби забез-печити найманим працівникам у майбутньому право на отримання соціальної допомоги [3, С. 168].

Неприбуткові податки —це обов'язкові платежі, що їх стягує держава з виробничих одиниць у зв’язку з вироб-ництвом і імпортом товарів та послуг або використанням факторів виробництва. Ці податки сплачують підприєм-ства незалежно від наявності прибутку. Вони складаються із податків на продукти та інших податків на виробництво. Щодо податків на продукти, то про це було сказано раніше. Інші податки на виробництво пов'язані з викори-станням факторів виробництва (землі, основного капіталу, робочої сили), а також включають платежі за ліцензії і дозвіл на заняття якою-небудь виробничою діяльністю та ін. До цих податків не відноситься податок на прибуток та прибутковий податок з громадян.

Субсидії — це поточні платежі, які держава надає під-приємствам у зв'язку з виробництвом, продажем та імпор-том товарів і послуг або використанням факторів вироб-ництва для здійснення відповідної економічної і соціаль-ної політики в країні. Субсидії складаються із субсидій на продукти та субсидій на виробництво і імпорт. Субсидії на виробництво та імпорт включають субсидії, які підприєм-ства отримують вад держави у зв'язку із використанням праці особливого контингенту (інвалідів, підлітків тощо), для стимулювання використання відповідних видів сиро-вини, енергії тощо, для зменшення шкідливих викидів у атмосферу, обробки і використання відходів виробництва.

Валовий корпоративний прибуток — це частка валової доданої вартості, що залишається у виробників після відшкодування витрат на заробітну плату і чистих непри-буткових податків.

Змішаний доход — це доход, що отримують домашні господарства, індивідуальні підприємці від функціону-вання некорпорованих підприємств. До цих підприємств належать невеликі фермерські та особисті підсобні госпо-дарства, майстерні, ресторани, магазини, перукарні, що є власністю окремих сімей або осіб, у яких вони самі й працюють, а також інші види вільної професійної діяль-ності. Змішаний доход створюється факторами вироб-ництва безпосередньо в процесі виробництва. Розподілити його на окремі елементи первинних доходів (заробітну плату, прибуток та ін.) та відокремити один від одного практично неможливо. Тому він дістав назву змішаного доходу.

Валовий корпоративний прибуток і змішаний доход визначаються на валовій основі, тобто до відрахування споживання основного капіталу (амортизації) [12, С. 73].

Для економіки в цілому валовий корпоративний при-буток і змішаний доход розраховують як різницю між ВВП і оплатою праці найманих працівників та чистими непри-бутковими податками. Це є особливістю розподільчого методу. Звичайно, показники корпоративного прибутку і змішаного доходу можна було б обчислити на основі бух-галтерської звітності. Але це є дуже трудомісткою і склад-ною справою. Тому в економічній практиці розподільчий метод має другорядне значення і обмежене застосування.

У таблиці 3 наведені дані про структуру ВВП України, розрахованого за категоріями доходу [13].

Таблиця 3

Структура ВВП України за категоріями доходу* (в %)

Показники |

Роки

1998 |

1999 |

2000 |

2001 |

2002

ВВП — усього у тому числі; | 100 |

100 |

100 |

100 |

100

оплата праці найманих працівників |

43,5 |

44,3 |

42,3 |

42,3 |

43,7

Податки за виключенням субсидій:

на виробництво та імпорт |

19,1 |

17,6 |

16,8 |

13,4 |

13,6

на продукти | 10,6 | 16,8 | 15,2 | 11,6 | 12,3

Інші, пов’язані з виробництвом | 8,5 | 0,8 | 1,6 | 1,8 | 1,3

Валовий прибуток, змішаний доход | 37,4 | 38,1 | 40,9 | 44,3 | 42,7

Крім показника ВВП, що характеризує річний випуск кінцевої продукції і послуг в економіці, в СНР є ряд похідних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП. До таких показників слід віднести чистий внутрішній продукт, валовий і чистий національний доход, наявний національний доход, особистий доход, особистий безподатковий доход та ін.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) розраховують як різницю між ВВП і споживанням основного капіталу, тобто сумою амортизації поточного року (А):

ЧВП = ВВП -А.

3. Валовий національний дохід

Валовий національний доход (ВНД) —це сума внутріш-ніх первинних доходів, тобто ВВП плюс чисті зовнішні первинні доходи, які отримані резидентами даної країни від інших країн.

Чисті зовнішні первинні доходи (ЧПДз) визначаються як різниця між первинними доходами, які отримані від інших країн, і первинними доходами, які передані іншим країнам. Отже, ВНД відрізняється від ВВП на сальдо первинних доходів, отриманих з-за кордону і переданих за кордон:

ВНД = ВВП + ЧПД,

При цьому слід зазначити, що до первинних доходів відносяться доходи, які отримані від первинного розподілу сукупного доходу, тобто від розподілу доданої вартості між власниками факторів виробництва і урядом (через чисті податки на