виробництво і імпорт, до яких входять всі податки, що збільшують ціну товарів). Податки на вироб-ництво і імпорт е первинним доходом держави, тобто органів державного управління. До первинних доходів відносяться і доходи від власності[5, С. 119
Зовнішні первинні доходи включають оплату праці на-йманих працівників і доходи від власності, які власники фінансових активів (грошових коштів), землі, немате-ріальних (нефінансових) активів отримують (або переда-ють) за надання права користування ними господарським одиницям. На рівні економіки в цілому вони включають: відсотки за надані кредити; дивіденди за участь в акціо-нерному капіталі; чисту ренту за користування землею; плату за розробку запасів корисних копалин; плату за використання авторських прав, патентів, торгових знаків; реінвестований доход іноземних компаній та ін.
Первинні доходи, які отримують резиденти даної країни, можуть бути у формі поточних трансфертів пере-розподілені нерезидентам. І навпаки, первинні доходи нерезидентів можуть у формі поточних трансфертів пере-даватись резидентам даної країни. З урахуванням руху поточних трансфертів у грошовій і натуральній формах формується валовий наявний національний доход (ВНДн):
ВНДн = ВНД + ЧПТз,
де ЧПТз — чисті поточні зовнішні трансферти, тобто різниця між поточними трансфертами, отриманими з-за кор-дону і переданими за кордон.
Зазначимо, що поточні трансферти (отримані і пере-дані) включають: платежі зі страхування від нещасних випадків; поточні податки на доходи та майно (податок на прибуток, прибутковий податок на громадян, податок на транспортні засоби та ін.); відрахування на соціальне стра-хування; допомогу з соціального забезпечення, що надходить від інших країн; обов'язкові збори і платежі від домашніх господарств; добровільні внески; штрафи і пені та ін [9, С. 316].
Якщо від ВНД і ВНДн відрахувати споживання основ-ного капіталу (амортизацію), то отримаємо чистий націо-нальний доход (ЧНД) і чистий наявний національний доход (ЧНДн).
Наступний показник —особистий доход (ОД). Особис-тий доход складається із первинних доходів домашніх гос-подарств та їх вторинних доходів, які не зароблені, але отримані внаслідок перерозподілу первинних доходів (внутрішні соціальні трансферти— СТв та чисті зовнішні соціальні трансферти — ЧСТз).
ОД = (ЗП - ВСФ) + Р + ЧВ + Д + ЗД + СТ. + ЧСТз
де ВСФ — відрахування від заробітної плати до страхових фондів;
Р — рента як доход від передачі прав на викори-стання власності (землі, надр тощо);
ЧВ — чистий відсоток як доход від фінансових акти-вів (позички, облігації, термінові внески то-що); він обчислюється як різниця між отрима-ними і сплаченими відсотками;
Д — дивіденди як доход від участі в акціонерному капіталі;
ЗД — змішаний доход, тобто доход некорпоративного (індивідуального) бізнесу.
Велике значення в макроекономічному аналізі має показник особистого безподаткового доходу, або просто безподаткового доходу (БД). Він обчислюється як різниця між особистим доходом і особистими податками (ОП):
БД = ОД - ОП,
Де ОП —особисті податки (прибутковий податок, податки на особисте майно, на спадщину та ін.).
Безподатковий доход використовується на особисте споживання та заощадження. Зазначимо, що особисте споживання охоплює лише споживання домашніх госпо-дарств. Кінцеве споживання, крім споживання домашніх господарств, включає також виграти на споживання органів державного управління і некомерційних органі-зацій, що обслуговують домашні господарства.
4. Номінальний та реальний валовий внутрішній продукт
Макроекономічні показники — це показ-ники в грошовій формі. Тому їхній рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від рівня цін. Звичайно, першочергове значення для суспіль-ства мають величина і динаміка фізичних обсягів вироб-ництва. Це тому, що метою суспільства насамперед є задоволення потреб у матеріальних благах. Аналіз дина-міки фізичних обсягів виробництва дає змогу визначити, як змінюється рівень задоволення цих потреб. Але зіставлення фізичних обсягів виробництва різних періодів з метою визначення їхнього реального зрушення можна забезпечити лише за умов, якщо ціни будуть незмінними. Насправді ціни з року в рік, як правило, змінюються: зростають або знижуються. Це означає, що на величину ВВП впливають зміни як фізичних обсягів виробництва, так і цін. З метою нівелювання цінового фактора в макроекономічних розрахунках обчислюють два види ВВП: номінальний і реальний, застосовуючи при цьому і два види цін: поточні і постійні [2, С. 295].
Номінальний ВВП (ВВПн) — це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах даного року.
Реальний ВВП (ВВПр) — це показник загального обся-гу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за базу. Такий рік називають базовим. Реальний ВВП не враховує зміну рівня цін.
На основі ВВПр обчислюється темп зростання фізичного обсягу виробництва (Тз) і темп його приросту (Тп):
Важливе значення має також обчислення темпів зростання та приросту ВВП за рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП. З цією метою застосовуються різні індекси цін. Основними з них є індекс цін ВВП (Іц), який називається дефлятором ВВП; індекс споживчих цін (ІСЦ); індекс оптових цін (ІОЦ) [12, С. 82].
Індекси пін відображають співвідношення між сукуп-ною ціною певного набору товарів та послуг (ринкового кошика) для певного поточного року й сукупною ціною Ідентичної або схожої групи товарів та послуг у базовому році. Найбільш поширеним серед цих індексів є ІСЦ, який відображає співвідношення між сукупною ціною фіксова-ного набору споживчих товарів та послуг (споживчого кошика) в поточному і базовому роках.
Згідно з існуючою практикою індекси цін обчислюються у відсотках.
Дефлятор ВВП, тобто Іц, більше пристосований порівняно з ІСЦ для вимірювання загального рівня цін. Дефля-тор ВВП ширший, тому що враховує не тільки ціни споживчих товарів та послуг, а й ціни інвестиційних уварів, товарів, які купує держава, а також товарів та послуг, що