2.2 Основні методи аналізу податку на прибуток.

Розглянемо три основні методи аналізу, які буде використовувати фінансовий аналітик:

Горизонтальний аналіз;

Вертикальний аналіз

Аналіз із змінним коефіцієнтом.

Горизонтальний аналіз.

Сутність горизонтального аналізу полягає в порівняні показників звітності минулого і поточного року. При цьому здійснюється порівняння звітності і визначається абсолютна і відносна зміна статей балансу, порівняння її на початок і на кінець звітного року.. Зменшення валюти балансу на кінець звітного року свідчить про скорочення підприємством об’ємів його господарської діяльності.

Аналіз тенденцій розвитку зумовлює використання індексів. При розрахунку індексів значення базисного року приймається за 100%, в відповідності розраховуються індекси для минулих років. При цьому слід вибирати тільки значні показники.

Аналіз діяльності підприємства за 2001-2003 р.р.Показники | 2001 р.

Значення % | р.

Значення % | р.

Значення %

Обсяг реалізації | 10600 100% | 10780 101,7% | 11500 108,5%

Собівартість | 5900 100% | 6200 105,1% | 7100 120,4%

Прибуток | 4700 100% | 4580 105,1% | 4400 93,6%

З наведених даних таблиці видно, яких результатів фінансово-господарської діяльності досягло підприємство в порівнянні з фактичними даними базового року. Так, індекс 108,5 означає, що в 2003 році обсяг реалізації в порівнянні з 2001 роком зріс у 1,085 разів. Також можна розрахувати, що за три роки обсяг реалізації поступово зростав.

Вертикальний аналіз відрізняється від горизонтального, який показує динаміку статей звітності протягом декількох років, тим, що вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності. При проведенні такого аналізу ціла частина дорівнюється 100% і вираховується питома вага кожної її складової. Цілими частинами приймаються підсумки Балансу (Активи, Пасиви), обсяг реалізації Звіту про фінансові результати. За допомогою методу аналізу виявляють яку доллю в групі або підгрупі складає конкретна стаття, що дозволяє визначити показники цієї статті на діяльність підприємства.

2.4 Аналіз балансу

Базову структуру балансу можна представити у такому вигляді:

Активи=Зобов”язання+ Власний капітал

Структурний аналіз Балансу зосереджений на двох основних аспектах:

Яким чином розподілені активи підприємства, в які вкладений капітал, т.т. яка структура активів

Яким чином розподілені джерела цих активів між довгостроковою, короткостроковою заборгованістю та власним капіталом.

Як правило, в структурі оборотних активів значну частину складають запаси і дебіторська заборгованість. Збільшення питомої ваги запасів в структурі балансу може свідчити про:

збільшення виробничого потенціалу підприємства;

формування найбільш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню обороту оборотних коштів підприємства;

прагнення захистити грошові кошти від збезцінювання шляхом закупівлі запасів;

нераціональне ведення господарської діяльності підприємства. Внаслідок чого значна частина активів імобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною.

2.5 Аналіз активів Балансу

При збільшенні дебіторської заборгованості, можна зробити висновок, що підприємство надає товарні кредити своїм покупцям.

Таким чином, розрахуємо:

Коефіцієнт обороту запасів;

Коефіцієнт обороту дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт обороту запасів показує швидкість обороту запасів для забезпечення поточного об’єму продажу.

Коефіцієнт обороту запасів = Собівартість реалізованої продукції

( стр.040 ф.№2

Запаси на початок звітного періоду

+ Запаси на кінець звітного періоду

Чим вищий коефіцієнт, тим швидше оборот запасів, і відповідно, чим коефіцієнт нижчий тим оборот запасів менший, і за цих умов керівнику (головному бухгалтеру) підприємства слід визначити причини цієї події.

Коефіцієнт обороту дебіторської заборгованості показує скільки оборотів здійснив капітал за рік, який вкладений в розрахунки.

Коефіцієнт обороту дебіторської заборгованості = Доход від реалізації

Дебіторська заборгованість на початок звітного періоду+

Дебіторська заборгованість на кінець звітного періоду.

2.6 Аналіз пасивів Балансу

Для аналізу пасивів балансу використовуються наступні коефіцієнти:

Коефіцієнт обороту кредиторської заборгованості, за допомогою якого визначають період погашення цієї заборгованості.

Аналіз звіту про фінансові результати, коли вертикальний аналіз при розгляді звіту про фінансові результати є корисним інструментом, оскільки даний звіт представлений у зручній формі, коли кожна стаття віднесена до об’єму реалізації.

Аналіз із застосуванням коефіцієнтів – цей метод полягає в тому, що оцінку фінансового стану підприємства розраховують за допомогою коефіцієнтів, на підставі показників балансу та Звіту про фінансові результати підприємства. Даний спосіб вивчає такі важливі аспекти як фінансовий стан і результати діяльності підприємства, ліквідність підприємства, довгострокова платоспроможність, рентабельність.

При оцінці ліквідності розраховують три коефіцієнти:

Коефіцієнт покриття

Коефіцієнт швидкої ліквідності;

Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Перераховані коефіцієнти розраховуються на підставі показників ф.№1, шляхом співвідношення поточних активів і поточних зобов’язань підприємства.

Коефіцієнт покриття дає загальну оцінку ліквідності активів, показує скільки гривень поточних активів припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов’язання, то підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Коефіцієнт покриття розраховується шляхом суми оборотних активів плюс витрати майбутніх періодів, поділені на поточні зобов’язання плюс доходи майбутніх періодів. Цей коефіцієнт свідчить про можливості підприємства погашати свої зобов’язання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності на відміну від коефіцієнту покриття, враховує якість оборотних активів і є більш строгим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються лише поточні активи. “Швидкий” коефіцієнт розраховується за формулою:

Коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнює оборотні активи плюс запаси плюс витрати майбутніх періодів поділені на поточні зобов’язання плюс доходи майбутніх періодів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов’язань може бути погашена негайно.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює грошові кошти та їх елементи поділені на поточні зобов’язання плюс доходи майбутніх періодів.

Для оцінки платоспроможності та фінансової стабільності підприємства не тільки розраховують співвідношення активів та зобов’язань, але також визначають їх різницю.

Різниця між поточними активами і поточними зобов’язаннями складає чистий робочий капітал підприємства. Наявність чистого робочого капіталу підприємства свідчить про те, що підприємство не тільки може сплатити свої борги, але і розпоряджується фінансовими ресурсами для розширення своєї діяльності. Оптимальний розмір чистого робочого капіталу