Джерелом коштів, що використовуються на оплату праці праців-ників комерційних підприємств, є частина доходу та інші кошти, отримані внаслідок їх господарської діяльності Методичний посібник „Оплата праці”, Баланс. №2, лютий 2003.

Організація оплати праці на підприємстві охоплює:—

визначення форм та систем оплати праці працівників підприєм-ства;—

розроблення системи посадових окладів службовців та спеціа-лістів;—

розроблення критеріїв і визначення розмірів доплат за окремі досягнення працівників та спеціалістів фірми;—

обґрунтування показників та системи преміювання співробіт-ників.

Принципи оплати праці зводяться до такого Там само:

1. Кожна праця має бути оплачена залежно від її кількості та якості. Не можна платити за просте перебування на робочому місці.

2. Оплата праці повинна залежати від кваліфікації працівника. Чим вища кваліфікація та більший досвід — тим вищою має бути заробітна плата.

3. Рівень заробітної плати має бути таким, щоб працівник міг утримувати себе і свою сім'ю.

4. Заробітна плата повинна формуватися з двох частин: фіксова-ної, яка гарантує прожитковий мінімум, та змінної, яка залежить від досягнутих успіхів.

Економічне призначення заробітної плати - забезпечувати умови життєдіяльності людини. Заради цього людин здає у найми свої послуги. Немає нічого дивного, що трудящі прагнуть домогтися високої заробітної плати, щоб краще задовольняти свої потреби. Тим більше, що високий рівень заробітної плати може зробити благотворний вплив на економіку країни в цілому, забезпечуючи високий попит на товари й послуги Методичний посібник „Оплата праці”, Баланс. №2, лютий 2003.

При загальному високому рівні заробітної плати і тенденції до її підвищення росте попит на велику частину товарів і послуг. Прийнято вважати, що це явище веде до створення нових і розвитку вже існуючих підприємств, сприяє досягненню повної зайнятості. Прихильники економіки з високими заробітками додають, що в розвинутих промислових країнах заробітна плата є й основним джерелом доходу й основним джерелом існування основної маси населення. Висока заробітна плата стимулює зусилля керівників підприємстві економно використовувати робочу силу, модернізувати виробництво.

Очевидно, що існує визначений граничний рівень, якій не можна перевищувати при встановленні заробітної плати Вуркін Г.К. Форми і системи оплати праці, с. 45. Заробітна плата повинна бути досить висока, щоб стимулювати попит, але при її надмірному підвищенні є небезпека, що попит перевищить пропозицію, а це приведе до росту цін і запустить інфляційні процеси. Крім того викличе різке скорочення зайнятості в суспільстві і ріст безробіття.

Форма оплати праці може бути:

1) почасова;

2) відрядна.

При почасовій формі розмір оплати залежить від відпрацьованого працівником часу і встановлених ставок або посадових окладів.

При відрядній формі розмір оплати залежить від кількості зроблених працівником одиниць продукції (робіт, послуг) встановленої якості з урахуванням складності й умов праці, а також відрядних розцінок за одиницю продукції (робіт, послуг).

Кожна з форм оплати праці в свою чергу поділяється на системи оплати праці.

Відповідно до чинного законодавства України, застосовуються такі системи оплати праці Методичний посібник „Оплата праці”, Баланс. №2, лютий 2003: почасова; погодинна; відрядна; відрядно-преміальна; індивідуальна відрядна; колективна відрядна (бригадна); непряма відрядна; відрядно-прогресивна; акордна.

Почасова оплата праці застосовується при нарахуванні заробітної плати залежно від кількості відпрацьованого часу і встановленого посадового окладу (тарифної ставки) працівника.

Погодинна оплата праці

Впровадження ринкових відносин і відповідні структурні зміни в економіці потребують розроблення нових заходів щодо удосконалення системи оплати праці. Серед них важливе місце посідає впровадження погодинної оплати праці.

Доцільно застосовувати таку систему оплати праці на підприємствах і в організаціях виробничої сфери, для яких основним критерієм ефективності виробництва є вимоги якості продукції при обмеженій її кількості Бріхем Є. Основи фінансового менеджменту, с. 87.

Впровадження погодинної оплати праці відповідає інтересам певних верств населення, не зайнятого на постійній основі, такого як: жінки з малолітніми дітьми, молодь, яка суміщає роботу з навчанням, інваліди, немолоді працівники, які мають обмежену працездатність і зацікавлені в роботі на умовах неповного робочого часу.

Погодинна оплата праці є однією із систем почасової форми оплати праці і передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період Методичний посібник „Оплата праці”, Баланс. №2, лютий 2003.

Чинним законодавством передбачено при застосуванні погодинної оплати праці встановлення працівникам нормованих завдань.

Нормоване завдання при погодинній системі оплати праці - це той обсяг робіт, що його працівник повинен виконати за годину праці.

При встановленні нормованих завдань необхідно технічно обґрунтувати норми часу на виконання всіх операцій технологічного процесу виготовлення продукції, норми обслуговування обладнання, норми часу на виконання робіт з прибирання приміщень і території тощо.

Такі норми згідно зі статтею 88 КЗпП визначаються виходячи з нормальних умов праці, якими вважаються:

1) справний стан машин, верстатів та пристроїв;

2) належна якість матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи, і їх своєчасне надання;

3) своєчасне постачання виробництва електроенергією, газом та іншими джерелами енергоживлення;

4) своєчасне забезпечення технічною документацією;

5) здорові і безпечні умови праці.

Обов'язковою умовою застосування погодинної оплати праці повинен бути облік фактично відпрацьованих робочих годин і систематичний контроль за виконанням нормованих завдань.

Застосування погодинної оплати праці передбачає також обов'язкове дотримання встановлених законодавством норм тривалості робочого часу (для нормальних умов праці - не більше 40 годин на тиждень). Робота понад установлену норму тривалості робочого часу може здійснюватися тільки з причин, передбачених статтею 62 КЗпП:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а