Оплата праці кожного працівника регулюється податками, але максимальними розмірами не обмежується.

Особливе місце в системі оплати праці займає мінімальна заро-бітна плата, що являє собою законодавче встановлений розмір заро-бітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за викопану працівниками місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не входять до-плати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та гос-подарювання [27, 85].

Мінімальна заробітна плата є основою для визначення державних тарифів у сфері оплати праці, пенсій, стипендій, допомоги та інших соціальних виплат.

Отже, в організації оплати праці підприємству рідко коли на-дається повна самостійність. Крім державних, існують також інші обмеження у питаннях оплати праці, які обумовлюються в колектив-них договорах.

На території України, як і в інших країнах, заробітна плата випла-чується в грошових знаках, що мають законний обіг. У деяких випад-ках передбачена можливість виплати заробітної плати банківськи-ми чеками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України, або компенсація частини її натурою, за ціпами, не нижчими від собівартості продукції. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок у будь-якій формі забороняється законом [27, 87].

Основним законодавчим актом, що регулює оплату праці, є Конституція України, на якій базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю.

У статтях 43-46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаве те, що кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю, і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав.

До інших законодавчих актів, що регулюють питання оплати праці, належать Кодекс законів про працю, Закон України» Про оплату праці", Закон України» Про відпустки» та інші.

Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) і виробничому (колективний договір) рівнях згідно з Законодавством.

Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче за норми, визначені генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більше шести місяців [25, 137].

Колективний договір (угода) є однією з ключових ланок у всій системі відносин, що стосуються оплати праці.

Відповідно до статті законодавства, колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів трудящих, власників і уповноважених ними органів.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства), незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи Вуркін Г.К. Форми і системи оплати праці, с. 67 (додаток 2).

Норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче за норми, визначені генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більше шести місяців.

Правові основи розроблення, укладення та виконання колективних договорів і угод визначені Законом №3356-XII.

Колективний договір (угода) є однією з ключових ланок у всій системі відносин, що стосуються оплати праці.

Відповідно до статті 1 Закону №3356-XII, колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів трудящих, власників і уповноважених ними органів.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства), незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови введення і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною і галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до статті 97 КЗпП, власник або уповноважений ним орган, або фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. У разі якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний узгодити ці питання з профспілковим органом, який представляє інтереси більшості працівників, а за його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Крім того, окремо з кожним працівником підприємства можуть укладатися трудові договори (контракти) або трудові угоди.

Основні джерела коштів на оплату праці вказані у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Основні джерела коштів на оплату праці

Установи | Джерела коштів

Госпрозрахункові підприємства | Частина доходу й інші кошти, отримані внаслідок їх господарської діяльності

Установи і організації, що фінансуються з бюджету | Кошти, що виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, отриманого внаслідок господарської діяльності і з інших джерел

Об'єднання громадян | Кошти, що формуються згідно з їх статутами

Також необхідно звернути увагу на певні відмінності в організації оплати праці в окремих видах суб'єктів господарювання і за окремими видами виконуваних робіт.

Госпрозрахункові підприємства

Оплата праці працівників госпрозрахункових підприємств здійснюється на підставі законодавчих, нормативних актів України і колективних договорів. Обсяги витрат на