Час є надзвичайно важливим чинником у усіх видах роботи. Якщо людина не має досить часу для якісного виконання роботи, вона буде вважати, що на неї не варто витрачати зусиль. Доручення роботи заздалегідь дає працівникам значну автономію у виборі часу роботи. У нього з'являється можливість розставляння пріоритетів, планувати роботу з обліком своїх схильностей, а, отже, одержувати більше задоволення.

Темп виконання роботи також робить істотний вплив на мотивацію. Тому менеджер повинний прагнути до зниження монотонності напівавтоматичних процесів надаючи працівникам свободу у виборі темпу. Якщо ж це не можливо і темп цілком задається машиною, необхідно ввести систему буферних нагромаджувачів.

Відповідно до посилок “Теорії X” люди працюють, головним чином для задоволення своїх економічних потреб.

Задача менеджера, у випадку застосування економічної мотивації, полягає в розробці преміальної схеми виплат за продуктивність, системи відрядної оплати або трудових угод. Ця задача аж ніяк не проста, тому що ситуація в кожній фірмі унікальна і, отже, преміальна система повинна бути унікальної для кожного випадку. Вона також залежить від спеціалізації персоналу. Так цілком неефективно уводити відрядну преміальну систему виробничим робітником на фірмах із динамічнім виробничим процесом, орієнтованим, головним чином, на роботу під замовлення.

Не всі способи економічного заохочення можуть зробити мотиваційний вплив на співробітників, однак, існує декілька основних положень про премії, що не торкають специфіки фірми і є універсальними. Ними повинний керуватися менеджер при впровадженні методів економічної мотивації:

- Премії не повинні бути занадто загальними і поширеними, оскільки в противному випадку їх будуть сприймати просто як частину звичайної зарплати в звичайних умовах.

- Премія повинна бути зв'язана з особистим внеском працівника у виробництво, будь то індивідуальна або групова робота.

- Повинен існувати якийсь прийнятний метод виміру цього збільшення продуктивності.

- Робітники повинні почувати, що премія залежить від додаткових, а не нормативних зусиль.

- Додаткові зусилля працівників, стимульовані премією, повинні покривати витрати на виплату цих премій.

Як уже відзначалося, способи економічного стимулювання повинні залежати не тільки від специфіки фірми в цілому, але і варіюватися в залежності від спеціалізації працівників. У приведеному нижче переліку показані можливі способи економічного стимулювання різних груп персоналу:

Торгова група

Виробничі робітники

Секретар

Керуючим виробництвом

Приведений список не є вичерпним (такий список по відзначеним вище причинах скласти практично неможливо). Однак, він демонструє принципову різницю підходу до розробки систем економічного стимулювання по групах персоналу. З нього видно, що, наприклад, система винагороди за понаднормову роботу має значно більшу універсальність, чим схема пайової участі в бізнесі.

Розділ 2. Техніко-економічна характеристика та аналіз виробничо-господарської діяльності

2.1. Структура (схема) управління ТОВ “D&V-інвест”

ТОВ “D&V-інвест» зареєстровано державною адміністрацією м. Ніжина в Чернігівській області. Свідоцтво №5993 від 04.11.93, із перереєстрацією №20011098 від 12.04.96 р. Предметом діяльності, відповідно Статуту та внутрішніх розпорядчих документів, є пошиття та реалізація одягу. Мета діяльності - одержання прибутку у валюті України.

Прибуток утворюється за рахунок надходжень від фінансово-господарської діяльності після:

покриття матеріальних та прирівняних до них витрат;

витрат на оплату праці;

внесення до бюджету передбачених законодавством України податків та інших платежів.

Чистий прибуток залишається в повному розпорядженні товариства. Порядок розподілу чистого прибутку та покриття збитків визначається відповідно до чинного законодавства України, Статуту і внутрішніх нормативних актів.

ТОВ “D&V-інвест» утворює цільові фонди, які призначаються для покриття витрат, пов’язаних з його діяльністю:

резервний фонд;

фонд матеріального заохочення;

фонд соціального розвитку;

Порядок розподілу чистого прибутку та проведення відрахувань до фондів, визначається вищим органом товариства шляхом затвердження спеціального Положення. Це Положення є документом прямої дії для Правління при проведенні відрахувань коштів з чистого прибутку до фондів та їх використання.

Рис. 2.1. Організаційна структура ТОВ “D&V-інвест”

2.2. Техніко-економічна характеристика “D&V-інвест”

За даними таблиці 2.1. та графіку динаміки основних економічних показників, видно, що за період з початку діяльності по 2000 рік фінансовий стан підприємства покращувався. Порівняння даних загальної вартості майна (валюти балансу) на початок і кінець періоду свідчать про розширення господарської діяльності. В 2000 році значно збільшились обсяги реалізації порівняно з минулими періодами. Починаючи з 2001 року в економічній діяльності підприємства іде загальний спад. Зменшується сукупний валовий прибуток, збільшуються валові витрати, причому вони по своєму значенні майже рівні.

Це пояснюється по-перше тим, що збільшились витрати обігу підприємства. Питому вагу у валових витратах займають витрати на придбання товарів, витрати на рекламу та на оплату праці.

Таблиця 2.1.

Основні показники фінансово-господарської діяльності ТОВ “ D&V-інвест” у 2000-2002 рр., тис. грн.

Показники | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р.

1. Доходи від реалізації, в тому числі | 3705,9 | 6230,8 | 3750,5

ПДВ | 741,18 | 1246,16 | 750,1

без ПДВ | 2964,72 | 4984,64 | 3000,4

2. Інші види доходів, що входять до складу об'єкта оподаткування | 257,4 | 3,9 | 7,6

3. Сукупний валовий доход | 3973,4 | 6332,2 | 3770,3

4. Загальна сума витрат | 3629,6 | 6180,6 | 3707,3

5. Оподаткований прибуток, що підлягає оподаткуванню за ставкою