Монополістична конкуренція характеризується відносно великим числом виробників, пропонує схожу, але не ідентичну продукцію, тобто на ринку присутні гетерогенні товари. В умовах виробленої конкуренції фірми виготовляють стандартизовану (однорідну) продукцію, в умовах монополістичної конкуренції виробляється диференційована продукція.

На такому ринку фірми прагнуть розширювати свою область переваг шляхом індивідуалізації своєї продукції. Це відбувається насамперед, за допомогою товарних знаків, найменувань і рекламної компанії, що однозначно виділяють розходження товарів.

Під час олігополії існує відносно невелике (у межах десятка) число фірм, пануючих на ринку товарів чи послуг. Приклади класичних олігополій: «велика трійка» у США – «Дженерал моторз», «Форд», «Крайслер».

Олігополії можуть робити як однорідні, так і диференційовані товари. Однорідність найчастіше переважає на ринках сировини і напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу і т.д.; диференціація – на ринках споживчих товарів [13, с. 111].

По методах конкуренція поділяється на:

Цінова конкуренція бере свої початки з часів вільного ринкового суперництва, коли навіть однорідні товари пропонувалися на ринку по найрізноманітніших цінах.

Нецінова конкуренція висуває на перший план більш високу, ніж у конкурентів, споживчу вартість товару (фірми випускають товар більш високої якості, надійний, забезпечують меншу ціну споживання, більш сучасний дизайн).

Відповідно до етапів прийняття споживачем рішення про покупку можна виділити наступні види конкуренції.

Бажання-конкуренти. Цей вид конкуренції зв'язаний з тим, що існує безліч альтернативних способів витрачання споживачем коштів.

Функціональна конкуренція. Цей вид конкуренції зв'язаний з тим, що ту саму потребу можна задовольнити різними способами (існують альтернативні способи задоволення потреби). Це базовий рівень вивчення конкуренції в маркетингу.

Міжфірмова конкуренція. Це конкуренція альтернатив домінуючих і найбільш ефективних способів задоволення потреби.

Міжтоварна конкуренція. Це конкуренція товарів фірми між собою. Вона конкуренцією, по суті, не є, а являє собою окремий випадок асортиментного ряду, метою якого є створити імітацію споживчого вибору.

Фірма разом зі своїми постачальниками, посередниками, реальними і потенційними клієнтами діє в більш широкому контексті макросередовища, що створює сприятливі можливості і загрозливі фактори. Фірма повинна спостерігати за цими силами, що знаходяться поза її контролем, і відповідно реагувати на них.

Усякій фірмі протистоїть широкий спектр конкурентів. Ринкова теорія говорить, що для того щоб процвітати в бізнесі, фахівці з маркетингу повинні пристосовуватися не тільки до потреб клієнтів, що змінюються, але і до стратегій її конкурентів. Фірма повинна одержати стратегічну перевагу, впровадивши у свідомість клієнтів пріоритет своїх товарів.

Єдиної оптимальної стратегії конкурентної боротьби, що підійшла б будь-якій фірмі, не існує. Кожна фірма повинна вибирати стратегію відповідно своїм розмірам і положенню на ринку. Великі фірми, що займають домінуюче положення в індустрії, можуть застосовувати стратегії, не прийнятні для фірм менших розмірів. Але й у невеликих фірм є свої стратегії, застосовуючи які вони можуть одержати переваги. Наприклад, велика мережа ресторанів може вкладати чималі кошти в рекламу по національному телебаченню, розподіливши тягар компенсації цієї суми між сотнями своїх філій. З іншого боку, не маючи філій і відповідно необхідності стандартизувати для них своє меню, маленькі приватні ресторани можуть бути різноманітними, швидко пристосовуючись до місцевих смаків. Як великі, так і малі фірми повинні самі виробляти для себе маркетингові стратегії, що можуть дати їм перевагу в конкурентній боротьбі за ринок.

Менеджери найчастіше не зважають уваги на своїх конкурентів. Так, керуючий рестораном Seafood Restaurant (Дарунки моря) у Х'юстоні вважав, що в нього немає конкурентів, оскільки його заклад був єдиним рестораном з такою спеціалізацією у всьому районі, і дуже незабаром збанкрутував. Жителі цього району Х'юстона хотіли витрачати свої гроші в ресторанах іншого типу, а якщо кому вже дуже хотілося покуштувати дарунків моря, той їздив в інші райони[2, с. 14].

Кожна фірма змушені вести конкурентну боротьбу на чотирьох рівнях, які можна уявити собі розташованими на чотирьох концентричних колах навколо цієї фірми:

Вона може вважати своїми конкурентами інші фірми, що пропонують її потенційним клієнтам аналогічні товари і послуги за приблизно таку ж ціну. На цьому рівні МсDоnаld's може розглядати як своїх конкурентів фірми Burger King, Wеndу's і Hаrdее's.

Фірма також може вважати своїми конкурентами всі інші фірми, що роблять подібні товари і послуги. Таким чином, МсDоnаld's може розглядати як своїх конкурентів усі ресторани швидкого обслуговування, включаючи Boston Chicken, Kentucky Fried Chicken, Taco Bell і Аrbу's.

Фірма також може вважати своїми конкурентами усі фірми, що пропонують товари і послуги, що віддалено нагадують ті, на яких вона спеціалізується. Таким чином, МсDоnаld's може розглядати як своїх конкурентів не тільки ресторани швидкого обслуговування, але і всі підприємства, що спеціалізуються на готуванні їжі, включаючи кафетерії в супермаркетах.

Фірми можуть вважати своїми конкурентами усі фірми, здатні бороти з нею за її потенційних клієнтів. Таким чином, МсDоnаld's може розглядати як своїх конкурентів магазини продовольчих товарів, у яких потенційні клієнти можуть закуповувати продукти для готування їжі для самих себе.

Рекламна кампанія фірми МсDоnаld's, проведена під гаслом “Ви заслужили перепочинок на сьогодні”, була націлена саме на цей четвертий рівень, переконуючи домогосподарок відірватися від кухонної плити і прийти до них. Для круїзної компанії Carnival найбільш актуальним є третій рівень, тобто фірми, що організують круїзи в інші регіони, наприклад, на Гаваї.

Далекі рівні найчастіше являють велику загрозу, чим ближні. Фірма Budget Motels, конкурентами якої були інші мережі мотелів, що теж організували на