своїй території ресторани швидкого обслуговування, начебто Bob Evans або Denny’s, вирішила бороти не з ними, а з ларьками, що торгують приготовленою і потім замороженою їжею, типу піци, яку можна швидко розігріти в мікрохвильовій печі.
У залежності від того, хто контролює ціни, розрізняють три види конкурентних середовищ: (див. рис. 1.2.) [22, с. 43].
Рис. 1.2. Види конкурентного середовища
Середовище, де ціни контролюються ринком, відрізняється високим ступенем конкуренції, а також подібністю товарів і послуг. Саме тут фірмі важливо правильно установити ціни, тому що завищені ціни відштовхнуть покупців і залучать них до конкуруючих фірм, а занижені не забезпечать умов діяльності.
Середовище, ціни в якому контролюються фірмою, властиві обмежена конкуренція, розходження в товарах і послугах. У цих умовах фірмам простіше функціонувати, одержуючи високі прибутки, тому що їхня продукція поза конкуренцією. І при високих, і при низьких цінах на свою продукцію фірми знаходять покупців на ринку, вибір ціни залежить тільки від стратегії і цільового ринку.
Середовище, де ціни контролюються урядом, поширюється на транспорт, зв'язок, комунальні послуги, ряд продовольчих товарів. Урядові організації, уповноважені контролювати ціни, установлюють рівень цін після усебічного вивчення інформації від усіх зацікавлених у даному товарі сторін - споживачів і виробників.
2. Сутність інтенсивності конкуренції та методи її визначення
Найважливішою складовою інформації для прийняття рішень в області конкурентноздатності є інформація про поводження конкурентів, про їхні конкурентні позиції. Найбільший інтерес при цьому представляє можливість виділення найбільш характерних складових тієї інформації, що виявиться корисною при створенні інформаційної системи керування конкурентноздатністю.
У цьому зв'язку в науковій літературі пропонується, по-перше, одержати дані про інтенсивність конкуренції на виділеному ринку, по-друге, побудувати „карту конкурентності ринку”, по-третє, ретельно вивчити техніко-економічні і фінансово-економічні можливості конкурентів.
Аналіз інтенсивності конкуренції повинен установити, які сили визначають ступінь інтенсивності конкурентної боротьби. Чим інтенсивніша конкурентна боротьба, тим складніше підприємству вижити і тем важче йому підтримувати свою фінансову стабільність.
Інтенсивність конкуренції залежить не тільки від внутрішньогалузевих конкурентів. Визначений вплив на конкурентне середовище в галузі роблять підприємства, що виробляють товари-замінники, підприємства з інших галузей, а також постачальники і покупці продукції. За певних умов усі вони можуть значно впливати на силу, з якою ведеться конкурентна боротьба, на зміну позиції організацій на ринку.
Тому, можна сказати, що інтенсивність конкуренції на ринку певної продукції залежить від наступних економічних характеристик:
продукти, послуги, які представлені на ринку;
розмір ринку (може виражатися в кількості проданих послуг, у загальній їхній вартості й ін.);
темпи росту ринку;
сумарні виробничі потужності;
рівень задоволення попиту;
кількість конкурентів і їхня структура;
кількість покупців і їхня структура;
величина вхідних бар'єрів;
характер вертикальної інтеграції;
рівень заробітної плати;
чисельність працюючих;
величина інвестицій, у тому числі з централізованих джерел;
продуктивність, виражена через рентабельність.
Крім того, варто зазначити, всього існує дев'ять станів конкуренції, причому інтенсивність конкуренції зменшується в міру переходу ринку від двосторонньої поліполії до двосторонньої монополії. Саме ця обставина і може служити надійним і науково обґрунтованим мірилом інтенсивності конкуренції на ринку [15, с. 154].
Таким чином, інтенсивність конкуренції є одним з найважливіших факторів, який необхідно визначати для з’ясування стратегії поводження підприємства на ринку товарів (послуг), а також ефективності та можливості існування на такому ринку, крім того, можна прогнозувати рентабельність новостворюваної продукції, а також продукції, яка вже є на ринку.
Інтенсивність конкуренції на ринку можна визначити за допомогою нижче приведених методів:
Для визначення ринкових часток певного підприємства використовують таку формулу
(2.1)
Де Qi, - обсяг реалізованої на ринку продукції i-м підприємством;
Q - загальний обсяг продажів на ринку .
Далі необхідно розрахувати середню частку для всього ринку. Легко переконатися в тім, що в даному випадку середня частка буде дорівнює зворотній величині учасників ринку n:
. (2.2)
З обліком цього дисперсія часток даного ринку буде визначена як:
= . (2.3)
Чим вище цей показник, тим менш загострена конкурентна боротьба.
Про рівень варіації судять не стільки по дисперсії, скільки по середньоквадратичному відхиленню - квадратному кореню з дисперсії. Про те, яка форма залежності між середньоквадратичним відхиленням (СКВ) часток фірм на ринку й інтенсивністю конкуренції на ньому судити дуже складно. З обліком того, що ні практика, ні теорія не дає тут ніяких рекомендацій, приходиться використовувати загальноприйнятий підхід - застосовувати найпростішу з усіх можливих форм залежностей. Саме тому передбачається, що між інтенсивністю конкуренції і розкидом ринкових часток існує лінійна пропорційна залежність, причому, як показано вище, ця пропорційність зворотна, тобто зі збільшенням СКВ інтенсивність конкуренції зменшується і навпаки.
Г.Л.Азоєв для визначення інтенсивності конкуренції пропонує використовувати не саме СКВ, а її нормалізовану величину, що рекомендується відняти від одиниці для того, щоб підсумковий показник мінявся від нуля до одиниці. З урахуванням попередніх позначень і перетворень у підсумку буде отримана наступна формула [1, с. 66]:
. (2.4)
Якщо даний показник дорівнює нулеві, те це говорить про те, що дисперсія максимальна й інтенсивність конкуренції незначна.
Очевидно, що дана формула являє собою лише першу оцінку рівня інтенсивності конкуренції і може розглядатися лише як альтернативу експертної оцінки.
Практика показує, що розподіл часток у переважній більшості випадків не відповідає цьому законові розподілу імовірностей.
Усе це приводить до того, що агрегування інформації про частки ринку у виді формули (1.4) неминуче веде до втрати інформації.
2. Для обґрунтування методу кількісної оцінки інтенсивності конкуренції на ринках, варто скористатися графічною інтерпретацією розподілу часток конкурентів на ринку. Кращою моделлю при цьому буде служити графік