На другій ділянці - ділянці росту - перша похідна позитивна, а друга від позитивних значень, проходячи через нульову точку, стає негативною. Це етап, на якому попит випереджає пропозиція і виникла конкуренція більш значна, чим на першому етапі, але її інтенсивність ще мала.

На третій ділянці - ділянці зрілості - обсяги продажів стабільна і конкурентна боротьба за покупця загострюється. Для цієї ділянки кривої життєвого циклу попиту на товар друга похідна негативна, а перша похідна з позитивної області, пройшовши нульову точку (пік обсягів продажів), приймає негативні значення [33, с. 76].

Найбільш інтенсивна конкурентна боротьба спостерігається, як правило, саме на тій частині кривій життєвого циклу попиту, коли починають зменшуватися обсяги продажів, тобто, коли і перша похідна функції, що описує криву життєвого циклу попиту, і друга похідна цієї функції негативні.

Так продовжується до тієї ділянки життєвого циклу попиту на товар, що характеризується високими темпами падіння обсягів попиту на товар, а самі обсяги попиту виявляються низькими. На цій останній ділянці кривій перша похідна негативна, а друга похідна - позитивна. Причому та точка кривої, у якій друга похідна з негативних значень переходить у позитивну область (нульове значення другої похідної), по суті, є границею між попереднім етапом високої конкуренції й останнім етапом середньої і потім незначної конкуренції.

Простий аналіз табл. 1.2 дозволяє виявити закономірність, що дозволяє запропонувати новий показник інтенсивності даної частини конкурентної боротьби. Якщо перемножити один з одним знаки першої і другої похідної кожної ділянки, то можна звернути увагу на наступне. Цей добуток позитивний тільки на першій і четвертій ділянках. Перша ділянка характеризується найменшим рівнем інтенсивності конкурентної боротьби, четверта ділянка - найбільшим рівнем інтенсивності.
У будь-якому випадку за допомогою табл. 1.2 вдається досить просто ідентифікувати ділянки кривої життєвого попиту на товар з найвищим рівнем конкурентної боротьби.

Третя складова, визначальна інтенсивність конкурентноздатності, це рівень рентабельності ринку. Як уже було зазначено, чим вище рентабельність даного ринку, тим більший прибуток одержують продавці, що працюють на цьому ринку. Це у свою чергу приводить до того, що ринок стає усе більш і більш привабливим, а, виходить, чим вище рентабельність ринку, тим інтенсивніше конкурентна боротьба на ринку.
Цей підхід має істотну ваду. Справа в тім, що високі прибутки можуть бути для ситуації, коли товар тільки з'явився на ринку, і викликає високий інтерес у покупців. Очевидно, що в даній ситуації попит випереджає пропозицію і тому інтенсивність конкуренції якийсь час ще невелика. Інша справа, що висока рентабельність дає сигнал потенційним інвесторам про те, що цей ринок є привабливим і інтенсивність конкурентної боротьби зростає [18, с. 39].

Більш того, у тому випадку, коли конкурентна боротьба підсилюється, коли кількість виробників, що працюють на ринку, велика, не вдається здійснювати політикові „зняття вершків” - ціни вже не можуть бути високими. На такому ринку значний акцент здобувають фактори і методи нецінової конкуренції. Виходить, що не дуже високий рівень рентабельності в даному випадку відповідає дуже високої інтенсивності конкуренції.

Отже, рівень рентабельності сам по собі не може служити вихідною оцінкою для визначення рівня інтенсивності конкурентної боротьби. Поза цією обставиною рентабельність представляється малоінформативним показником з позицій оцінювання рівня інтенсивності конкурентної боротьби на ринку.

В даному питанні варто зупинитися на заходах держави щодо зменшення інтенсивності конкуренції на ринку.

У випадку оцінки стану конкурентного середовища як нерозвиненого, визначаються напрямки, форми і методи її формування на даному товарному ринку.

У числі дій антимонопольних органів на ринках з розвиненою конкуренцією звичайно передбачаються: спостереження за станом концентрації, попередження і припинення несумлінної конкуренції. На монополізованих і олігополістичних ринках, ринках з нерозвиненою конкуренцією, крім цього, здійснюються:

антимонопольний контроль за процесами акціонування, приватизації і ліцензування при створенні нових суб'єктів, що хазяюють;

розробка галузевих програм демонополізації і їхня реалізація;

контроль за діяльністю суб'єктів ринку, що мають на ньому частку більш 35 %;

дії по зниженню бар'єрів входу на товарні ринки.

Ці міри відносяться до процесу демонополізації, під якою мається на увазі зниження концентрації виробництва товарів і створення необхідних умов для розвитку конкуренції на товарних ринках. З приведеного визначення видно, що демонополізація представляє двоєдиний процес, кількісно оцінюваний зміною рівнів концентрації виробництва, посередницьких операцій і споживання і якісно обумовленої наявністю і розвитком конкуренції.

Процес демонополізації повинний відповідати наступним вимогам:

орієнтація на створення конкурентного середовища;

захисту прав і інтересів споживачів;

комплексності рішення задач демонополізації, приватизації і структурної перебудови економіки;

диференційованого підходу до об'єктів демонополізації з урахуванням соціальних інтересів, галузевих (продуктових) і регіональних особливостей, рівня дефіцитності товарів (послуг), платоспроможного попиту;

взаємозв'язку рішень проблем державної, регіональної і галузевої структури;

забезпечення гласності проведених заходів і їхніх результатів.

Зниження концентрації виробництва може здійснюватися за допомогою «розпилення», розосередження товаровиробників по території при їх сформованій територіальній концентрації, а також шляхом поділу великих суб'єктів господарювання з одночасним створенням нових, конкуруючих з ним структур [31, с. 46].

Розвиток конкуренції повинен здійснюватися в економічно обґрунтованих межах, тому що надмірна конкуренція, заснована на великій кількості дрібних товаровиробників, позбавляє суспільство ефекту зниження витрат від «масштабу виробництва» і зменшує можливості великих вкладень у науково-технічний прогрес, у дослідження і досвідчені виробництва.

Розташовуючи системою заходів щодо поліпшення конкурентного середовища на товарних ринках, можна приступити до прогнозування економічних і соціальних змін у регіоні. Під прогнозом у даному випадку розуміються науково обосновані судження про можливий стан регіональної