Ринкові і державні механізми мають оптимально збалансовано впливати на економіку суспільства, і приватизація, як один з механізмів цього впливу, має виконувати належну їй функцію, ґрунтуючись при цьому на державноуправлінських та суспільно-політичних принципах законності, демократизму, соціальної спрямованості, об'єктивності та прозорості. Жорсткі закони ринку вибраковують неприбуткові підприємства і навіть галузі, що вимагає створення умов для концентрації вкрай обмежених ресурсів на ретельно відібраних напрямах, прийняття рішень щодо приватизації підприємств, виходячи з необхідності оптимізації державного сектора економіки, збереження за державою можливості впливу на діяльність підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Що ж до форм та методів такого впливу, то вони мають бути сформульовані на рівні законів, адже саме законність є основним принципом, на якому здійснюється приватизація в Україні. Тому своєчасність правового забезпечення приватизації є запорукою і необхідною передумовою для її ефективного впливу на суспільні процеси.

1.3. Види та методи приватизації

Після краху комуністичної системи в Європі в 1989 році нові уряди країн цього регіону стикнулися з надзвичайно складним питанням: як приватизувати державні підприємства в політично прийнятний спосіб. Найбільш простий спосіб - звичайний продаж державних підприємств з аукціону за найвищу ціну - безперечно, призвів би до масового продажу найцінніших об'єктів країни у власність іноземцям, оскільки лише міжнародні корпорації та інвестори мали необхідні для цього кошти та досвід управління.

Хоча такий варіант був політично непривабливим, чекати, поки буде знайдено оптимальний метод приватизації, на початку 90-х уже було ніколи, оскільки багато державних підприємств або втрачали свою вартість в умовах управлінського вакууму, який виник після розвалу комуністичної системи, або найбільш цінне майно поступово розкрадалось у процесі "стихійної приватизації" (також відомої як "номенклатурна прихватизація").

Ваучерні програми. Незважаючи на те що ваучерні програми були, напевне, єдиним прийнятним методом приватизації для економіки країн Східної Європи на початку 90-х, ці програми мали ряд серйозних недоліків і навряд чи збережуть у майбутньому своє значення для приватизації державних підприємств. В основі цих принципових недоліків лежать три фактори [13, c. 23]:

1. Ваучерні програми не приносять готівки державним підприємствам чи державі.

2. Ваучерна приватизація не забезпечує притоку нових технологій та впровадження передового досвіду управління.

3. Ваучерна програма не передбачає запровадження ефективного механізму контролю за діяльністю нещодавно приватизованих фірм, а структура власності, яка виникає в результаті її здійснення, як правило, є дуже недосконалою.

Прямий продаж активів. У країнах, які ніколи не були комуністичними, ідея прямого продажу активів державних підприємств приватним інвесторам виникла як альтернатива ваучерній приватизації. При прямому продажі державне підприємство повністю або окрему його частину продають з аукціону певній компанії (іноземній чи вітчизняній) або групі інвесторів. Будучи політично прийнятним, прямий продаж має переваги перед ваучерними програмами, оскільки вирішує всі три вищезгадані проблеми. Крім того, він приносить значні прибутки державі, сприяє залученню на державні підприємства нових технологій та досвіду, а також вирішує проблеми контролю, пов'язані з атомарною структурою власності.
Продаж активів вигідно відрізняється від приватизації шляхом акціонування, оскільки вимагає менше часу на організацію і дає державі можливість часткового продажу, крім того, метод прямого продажу зобов'язує покупця дотримуватись певних стандартів в організації роботи придбаних ним підприємств.

Понад те, нещодавні дослідження показали, що в країнах зі слабо розвиненими ринками капіталу перевагу віддають продажу активів, а не приватизації шляхом акціонування. Тому не дивно, що протягом останніх двох десятиліть прямий продаж був значно популярнішим. У період з 1980 по 1997 рік було приватизовано 831 об'єкт шляхом прямого продажу на суму $176 мільярдів порівняно з 630 об'єктами, приватизованими шляхом акціонування на суму $440 мільярдів [12, c. 21].

Приватизація шляхом випуску акцій. Хоча продаж активів набув значної популярності, метод приватизації шляхом акціонування обрали беззаперечна більшість держав, що проводили приватизацію. Окрім вдосконалення методики приватизації та створення більш зручних інструментів ринків капіталу, існує щонайменше чотири причини, у зв'язку з якими країни віддають перевагу приватизації шляхом випуску акцій.

З організаційної та фінансової точки зору, приватизація шляхом випуску акцій є практично єдиним методом продажу найбільших державних підприємств. Наприклад, кому японський уряд наприкінці 80-х років міг продати 35% акцій компанії "Ніппон телеграф енд телефон" (НТТ), як не своїм громадянам? У 1987-1988 роках в результаті продажу трьох випусків акцій НTT було одержано $80 мільярдів. Зрозуміло, що жодна компанія не спромоглася б зібрати достатньо коштів, щоб купити НTT одноосібно і належним чином організувати управління придбаним підприємством, на якому зайнято 300000 працівників.

Приватизація шляхом випуску акцій є найбільш відкритим способом продажу активів промислових підприємств. Ця її риса часто є надзвичайно важливою для уряду, який намагається переконати скептично настроєних виборців у тому, що найбільш важливі підприємства країни продаються чесно і справедливо.

З'ясувалось, що держава має змогу впливати на розподіл акцій, ціноутворення та інші умови публічних аукціонів для досягнення як політичних, так і економічних цілей. Наприклад, вона може сприяти вітчизняним інвесторам, забезпечуючи їм швидке отримання доходів від придбаних акцій, навмисно встановлюючи низькі стартові ціни, а потім виділяючи більше акцій вітчизняним, а не іноземним чи інституційним інвесторам.

Продаж акцій вітчизняним інвесторам відчутно збільшив загальну капіталізацію та обсяги торгівлі практично на всіх найбільших фондових біржах поза кордонами США. Розвиток національного ринку капіталу, як правило, є головною метою програм приватизації, а приватизація шляхом випуску акцій здатна трансформувати цей ринок. Як вже було сказано, за дуже невеликим винятком приватизація шляхом акціонування являла собою наймасштабнішу