В умовах тривалого кризового “перехідного періоду”, в якому перебуває сьогодні Україна, відомі методи макроекономічного аналізу, що знайшли застосування у країнах з ринковою економікою, у нашій державі почасти виявляються неприйнятними.

Наприклад, у [10] дійшли таких висновків внаслідок оцінки динаміки макроекономічних показників України за допомогою системи регресійних рівнянь ринкової економіки. Як наслідок, застосування саме мікроекономічних даних та їх статистична обробка могли б істотно поліпшити аналіз та прогноз економічної ситуації. Висновки щодо статистичних закономірностей та характеру взаємозв’язків певних змінних, отримані в результаті такого статистичного аналізу, могли б послужити основою для підготовки відповідних політичних рішень.

У цьому дослідженні зроблено спробу оцінити ефективність роботи приватизованих підприємств України, що ґрунтується на аналізі статистичних даних за 1992-1999 роки за вибіркою з 230 підприємств 6-ти промислових галузей.

Хоча емпіричні дані про ефективність приватизації досі досить обмежені, порівнюючи результати чотирьох вищезгаданих досліджень, можна зробити такі висновки [16, c. 50]:

l. Рентабельність, продуктивність та обсяги виробництва суттєво зростають за роки, які пройшли після приватизації. У промислово розвинутих країнах та країнах, що розвиваються, загальні доходи нещодавно приватизованих підприємств зростають в середньому на понад 25% протягом трьох років з моменту зміни форми власності. Рентабельність приватизованих підприємств зросла більш ніж удвічі в країнах, що розвиваються, та на 45% - в промислово розвинутих країнах, в той час як продуктивність відповідно зростає на 16% та на 11%.

2. Капіталовкладення після приватизації підприємства зростають. Капіталовкладення як частка загального товарообороту збільшуються на 44% на приватизованих підприємствах промислових країн та більш ніж на 70% у країнах, що розвиваються.

Таке інвестиційне пожвавлення спричиняють щонайменше три фактори: по-перше, приватизованим підприємствам вже не потрібно брати позики у державного сектора; натомість у них є можливість вибирати, а також фінансувати необхідні капіталовкладення. По-друге, одразу після приватизації, як правило, настає період швидкого зростання, що в свою чергу приносить капіталовкладення в нові підприємства та устаткування. По-третє, приватизація передає право приймати рішення від посадових осіб власникам акцій підприємства, які найбільше зацікавлені в забезпеченні довгострокових інтересів його розвитку.

Загальна зайнятість після приватизації підприємства, як правило, не зменшується. Звичайно, якщо на державному підприємстві явно забагато працівників, приватизація призведе до їх звільнення. Однак усі чотири вищезгадані дослідження, які ґрунтуються на даних про економіку країн ОЕСР (від 66% до 75% випадків), країн з перехідною економікою і країн, що розвиваються, свідчать про те, що зайнятість на нещодавно приватизованих підприємствах в середньому залишається незмінною або після зміни форми власності навіть зростає. Такі результати доводять, що побоювання противників приватизації - мовляв, вона призведе до втрати значної кількості робочих місць, - є необґрунтованими, якщо, звичайно, державні підприємства ще до приватизації не мали явно роздутих штатів.
Наведені вище результати досліджень є переконливим доказом на користь того, що приватизація шляхом акціонування спрацьовує - у тому розумінні, що після зміни форми власності рентабельність підприємства, продуктивність виробництва та загальний товарооборот зростають і без обов'язкового скорочення робочих місць. Однак у цих дослідженнях розглядались лише випадки приватизації шляхом акціонування, тобто вони охоплюють мізерну частку підприємств, які були приватизовані починаючи з 1979 року. Світовий банк повідомляє, що в період з 1980 по 1993 рік було приватизовано понад 12000 підприємств (з них майже половина - з 1991 по 1993 рік); менш ніж у п'яти відсотках випадків для цього організовувались аукціони. Оскільки більшість підприємств приватизують або шляхом ваучерної приватизації, або за допомогою прямого продажу, в даній статті, перш ніж ми повернемось до обговорення переваг приватизації шляхом випуску акцій порівняно з іншими методами, коротко проаналізуємо переваги та недоліки цих двох форм приватизації.

Є ще одна практична причина на користь приватизації, а не Приватизації державних фірм. Приватизація потребує інвестицій, а уряд може не мат для цього достатніх ресурсів; приватизація, передбачає доступ до відносно дешевого фінансування від нових власників завдяки випуску акцій. Можливо, навіть більш привабливими є сподівання, що новими власниками будуть іноземні фірми, які одночасно принесуть і капітал, і доступ до західних проектів, технологій, ринків та управлінської кваліфікації.

3. Перспективи та шляхи удосконалення приватизації в Україні

3.1. Пропозиції з оптимізації приватизації великих українських підприємств

Приватизація великих компаній, як правило, супроводжується оновленням їх менеджерського корпусу і "зміною управлінської культури". Сутність цього поняття полягає в основних підходах, які в 1993 році запропонував і реалізував для виведення з кризового стану компанії "ІВМ", що перебувала на межі банкрутства, призначений керуючим Луїс Герстнер: по-перше, уважно стежити за ринком і пропонувати споживачу те, чого бажає він, а не те, що вирішує за нього бюрократ; по-друге, компанія повинна неухильно дбати про задоволення попиту на ринку; по-третє, керівний апарат

повинен працювати як одна команда. Реалізація цієї програми не тільки врятувала "ІВМ" від банкрутства, а й забезпечила зростання ціни її акцій всього за три роки в 2,5 рази.

Досвід провідних американських компаній цінний для українських підприємств, які, однак, демонструють протилежну поведінку в подібних кризових ситуаціях, прагнучи за будь-яку ціну зберегти існуючі організаційні та виробничі структури, не допустити поділу підприємств, зберегти колишній рівень зайнятості й кадрову стабільність.

Обстеження понад двох сотень приватизованих українських підприємств в п’яти регіонах (Центр, Схід, Захід, Північ, Південь), проведені Інститутом Реформ та Лондонською бізнес школою (див. діаграму), свідчать про розпорошення власності серед великої кількості “дрібних” власників внаслідок масової приватизації.

Приватизація окремих