Адміністративно-командні механізми управління виробництвом не було замінено новими, яких вимагає корпоративна культура. Процеси Приватизації на низовому рівні проводяться вкрай повільно, а ті, що ініціюються центральними органами виконавчої влади, впроваджуються вкрай неефективно.

Водночас малопомітні зміни щодо розвантаження підприємств від незадіяних основних виробничих та невиробничих фондів, перепрофілювання виробничих підрозділів, інвестиційної стратегії.

Стратегічна Приватизація не можлива без вкладання достатніх фінансово-кредитних ресурсів, а це поки що нереально, враховуючи макроекономічну ситуацію в Україні. Однак оперативну реструктуризацію, яка не вимагає значних коштів, необхідно проводити негайно, щоб забезпечити в перспективі більшу фінансово-кредитну та інвестиційну привабливість українських підприємств.

Досвід Приватизації підприємств України [14, c. 72]:

- Комерціалізація торгівлі, громадського харчування та побутового

обслуговування, що повністю змінила організацію торгівлі, відкрила простір для нових методів та форм обслуговування населення, відмовилася від централізованих поставок, ліквідувала дефіцит товарів.

- Приватизація підприємств в Україні відбувається в три етапи:

1) Проведення Приватизації до приватизації (наприклад, Міненерго

утворило окремо 4 генеруючі, 27 енергорозподільних компаній, утворення "Телекому").

2) Приватизація при проведенні приватизації (виділення згідно з планом

приватизації окремих об’єктів в господарюючі суб’єкти на базі виробничих об’єднань Мінпромполітики).

3) Відчуження майна, Приватизація (утворення дочірніх підприємств)

новими власниками, що відбувається на зборах акціонерів.

У ході приватизації варто здійснювати не короткочасне приватизаційне рішення, а заглиблене формування структури АТ і розробку нових методів удосконалення управління виробничими підприємствами. Головними завданнями приватизації промислових підприємств є їхня конкурентоздатність і закріплення на вітчизняних і закордонних ринках. Для їхнього досягнення необхідно розробити науковий механізм регулювання виробничої діяльності, і особливо — конкурентоздатності.

Важливу роль у забезпеченні конкурентоздатності промислових підприємств відіграє система планування, нормування й обліку витрат, прибутку і виробництва. При цьому повинна змінитися орієнтація — з валової продукції на обсяг торгівлі, прибуток і вартість продукції. У ході подальшого розвитку намічається розробити системний підхід до планування виробництва в сучасних умовах — аж до стратегічних планів, підкріплених комплексом програм і бізнес-планів, а також інноваційних проектів створення і впровадження нової продукції. При цьому річний план діяльності виробництва повинен брати за основу прогноз обсягу продажу його продукції на поточний рік і відповідно до нього будувати всі інші планові розрахунки.

3.2. Удосконалення законодавчих та організаційних умов приватизації

Більшість програм приватизації, запроваджених до сьогоднішнього дня, довели свою економічну ефективність, але це не означає, що процес приватизації став цілком гарантованим від помилок.

Є вагомі підстави вважати, що найбільш сміливі методи приватизації ще не були випробувані. Насамперед, більшість держав мудро вирішили приватизувати спершу найбільш вигідні підприємства (найздоровіші з точки зору економіки та управління) і ще не робили спроб приватизувати підприємства, які вочевидь мають роздуті штати і значні борги. Враховуючи те, що ці державні підприємства потребують серйозної фінансової Приватизації та масових скорочень, аби стати привабливими для приватних покупців, стає зрозумілим, що найскладніші у політичному плані приватизації ще попереду.

Незважаючи на ці труднощі майбутнє приватизації світле. В одній країні за іншою ці програми принесли більшу та швидшу економічну віддачу з меншими, ніж очікувалось, економічними та політичними ускладненнями: інвестори всього світу продемонстрували існування величезного попиту на приватизований капітал. Крім того, вторинні наслідки приватизації - насамперед зростання поваги до приватної власності та приватного підприємництва - допомогли багатьом країнам у надзвичайно стислі строки розбудувати динамічну ринкову економіку.

Проте найвагомішою підставою для оптимізму щодо майбутнього приватизації є те, що три найбільші країни, що розвиваються, стоять на порозі запровадження широкомасштабних приватизаційних програм і готуються робити це з позиції сили. Китай, Індія та Росія, у яких, взятих разом, живе понад третина населення світу і економічні системи яких нині займають відповідно третю, шосту та дев'яту позицію за купівельною спроможністю, вже проводили експерименти з приватизацією, але в усіх трьох випадках значна частина економіки залишається в державному секторі. Нові програми приватизації в цих трьох країнах будуть справді революційними за масштабами та розмахом. Якщо ці програми матимуть успіх, вони для багатьох інших країн стануть гідним прикладом для наслідування.

Щодо законодавчого забезпечення:

1. Розробка законопроектів, що деталізують і регламентують

реструктуризацію.

2. Удосконалення Закону “Про банкрутство”.

3. Внесення змін до Закону “Про підприємництво” в частині корпоративного управління, розмежування функцій власника, менеджера, найманих працівників.

4. Закріплення у нових програмах приватизації Положення про обов’язкову реструктуризацію при проведенні приватизації підприємств.

5. Розробка законодавства про індивідуальну приватизацію впровадження механізму відкритих, прозорих тендерів з продажу блокуючих та контрольних пакетів акцій підприємств з метою знаходження ефективного власника, здатного ресурсно забезпечити реструктуризацію.

6. Прийняття Закону України “Про дерегуляцію підприємницької діяльності” з метою спрощення умов заснування, створення сприятливого середовища для малого й середнього підприємництва.

7. Внесення у підготовлені проекти Законів України обов’язкової статті про відповідальність органів виконавчої влади та конкретних посадових осіб за недотримання норм законодавства.

Правові рамки приватизації.

Процес приватизації державної власності в Україні носить динамічний характер. З кожним роком розвиваються нові програми приватизації державного майна. Можна відзначити, що інтенсивність і результативність державних програм приватизації почали виявлятися з 1999 р. У 1999 р. (а найбільш активно і результативно у 2000 р.) стали розвиватися нові форми і методи складання державних програм приватизації, а також розроблятися конкретні заходи, спрямовані на підвищення ефективності виробничих процесів. Переглядаються раніше діючі і застарілі постанови, затверджуються нові закони