Максимальне використання вигод від територіального поєднання природних ресурсів дає змогу не тільки отримати найбільший народногосподарський ефект, а й успішно вирішувати складні питання охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування .

Зростання населення і масштабів виробництва спричинило глобальні економічні проблеми. Однією з найважливіших нині є проблема охорони земельних ресурсів України, основними забруднювачами якого є транспорт, енергетичні й хімічні підприємства.

Охорона земельних ресурсів є складовою проблеми охорони навколишнього середовища. Для розвитку сільськогосподарського виробництва винятково велике значення має раціональне використання землі, відновлення її родючості, максимальне зменшення вилучення сільськогосподарських угідь для промислового, житлового й транспортного будівництва. Особлива роль у стабілізації земельного фонду сільського господарства належить рекультивації відпрацьованих кар'єрів і золовідвалів.

Землі України потребують дбайливого використання і охорони. Особливо це стосується ґрунтів — одного з найважливіших природних ресурсів держави, національного багатства українського народу. Більш як 65 % ґрунтового покриву України припадає на чорноземи. Непродумане господарське використання ґрунтів призвело до негативних наслідків. Через незначну площу пасовищ ґрунтовий покрив не стійкий до впливу несприятливих природних процесів, сільськогосподарського використання і потребує охорони.

Більш як за сто років (з 1882 до 1992) орний шар ґрунту втратив близько 25 % гумусу. З 1 га ґрунтового покриву щорічно виносилося до 300 кг поживних речовин. Цю втрату не врівноважують сучасні агрохімічні заходи.

Нині намічена тенденція до зменшення відтворювання родючості ґрунтів. Це зумовлено тим, що Україна не має власних ресурсів для виробництва калійних і фосфорних добрив. З загальною енергетичною кризою пов'язано зменшення можливості внесення органічних добрив, хімічної меліорації кислих та солонцюватих ґрунтів.

Вчені пропонують принципи еколого-ландшафтного землеробства, при якому співвідношення сільськогосподарських угідь (рілля, сади, луки, пасовища) і природних комплексів (ліси, озера, водойми, заповідники) буде економічно доцільним і екологічно виправданим, а структура сільськогосподарських угідь пристосованою до ландшафтних особливостей території. На непридатних для землеробства землях необхідно створити сіножаті, пасовища, лісонасадження, заповідні ділянки. Зростання продуктивності земель можливе на основі досягнень генетики; виведення сортів рослин, пристосованих до зональних умов. Основними напрямами охорони земель має бути запобігання водній і вітровій ерозії ґрунтів, зсувам, заболочуванню, засоленню, забрудненню пестицидами, стічними водами, промисловими і комунальними відходами. Важливе значення має рекультивація порушених господарською діяльністю земель.

Збереження родючості ґрунтів пов'язане також з добуванням власних фосфоритів, збільшенням виробництва калійних добрив. Є необхідність змінити співвідношення галузей землеробства і тваринництва. Тваринництво, особливо свинарство, досить ресурсномістке, створює деякі екологічні проблеми. Тваринницька продукція вирощується майже на двох третинах посівних площ, використовується 6,8 млн. гектарів пасовищ та сіножатей. Разом це становить 68 % сільськогосподарських угідь. Отже, необхідно змінювати підхід до розвитку тваринницької галузі: підвищувати продуктивність, зменшуючи поголів'я, що є екологічно виправданим, надавати перевагу виробництву м'яса птиці, яловичини як менш енерго- і ресурсномістких. Усі галузі сільського господарства мають працювати на нових технічних, технологічних, економічних і організаційних принципах відповідно до екологічних норм.

Висновок

З проведеної роботи можна зробити наступні висновки.

Забезпеченість України сільськогосподарськими угіддями дуже висока і становить 0,8 га на одного жителя. Рівень сільськогосподарського освоєння території країни сягає 70 %, але досить диференційний у розрізі областей. Площа орних земель становила на 1 січня 1996 p. 32 989 тис. га, пасовищ — 6758 тис. га. На кожного жителя України припадає 0,65 га ріллі. У результаті меліоративних робіт осушено 3299 тис. га і зрошується 2585 тис. га землі.

У структурі ґрунтового покриву України домінують різновиди чорноземів, поширені майже на 55 % площ орних земель. 10 % орних земель займають опідзолені й деградовані чорноземи, 9 — каштанові, 7 —підзолисті, 6,7 — сірі лісові, 2,5 — солонцюваті, 2 % — лужні та ін. Останніми роками порушується баланс гумусу, особливо в чорноземах. У зв'язку з цим погіршується родючість ґрунтів. Отже, подальший розвиток землеробства має передбачати і заходи щодо відновлення родючості ґрунтів, рекультивації земель, вилучених із сільськогосподарського обороту.

У найближчій перспективі значно зміниться структура землекористування. Найважливішим у цих змінах є зростання чисельності фермерських землеволодінь і подальша приватизація землі, що має підтверджуватися відповідним законодавством. Однією з найважливіших проблем при переході до ринкових відносин є створення докладного земельного кадастру на основі бонітування ґрунтів.

Охорона земельних ресурсів є складовою проблеми охорони навколишнього середовища. Для розвитку сільськогосподарського виробництва винятково велике значення має раціональне використання землі, відновлення її родючості, максимальне зменшення вилучення сільськогосподарських угідь для промислового, житлового й транспортного будівництва. Особлива роль у стабілізації земельного фонду сільського господарства належить рекультивації відпрацьованих кар'єрів і золовідвалів.

Список використаної літератури

Руденко В. П. Природно-ресурсний потенціал Української РСР // Изв. АН СССР. Сер. геогр. — 1989. — № 5. — С. 88.

Розміщення продуктивних сил України: Підручник/ Є.П.Качан, М.О. Ковтонюк, М.О. Петрика; за ред. Є.П.Качана. – К.: Вища школа., 1997. – 375 с.

Разунихин Н. В. Природные ресурсы в их охрана. — Л., 1987. — С. 138.

Разов В.П. Картографические исследования земельных ресурсов. - Киев: Наук. думка, 1989. - 180 с.

Земельні ресурси: Конспект лекцій. Ю.М. Дмитрук. — Чернівці : ЧНУ, 2002. — 52с.

Третяк А.М., Бабміндра Д.І.. Земельні ресурси України та їх використання. — К. : ТОВ "ЦЗРУ", 2003. — 143с.

Шворак А.М. Земельні ресурси і ефективність їх використання в умовах переходу до ринкової економіки (на матеріалах Волинської області): Дис... канд. екон. наук: 08.08.01 / Львівський держ. аграрний ун-т. — Л., 1998. — 176 л.

Бабич А.О.. Світові земельні, продовольчі і кормові ресурси. — К. : Аграрна наука, 1996. —