Не слід ототожнювати роздержавлення власності з приватизацією. Процес роздержавлення як комплекс заходів, спрямованих на усунення монополії держави на власність, формування конкурентного ринкового середовища, відбувається як у межах державної власності, так і поза ними.

Приватизація є радикальною складовою процесу роздержавлення, сутність якої полягає у зміні державної форми власності на різновиди приватної. Зазначені процеси відбуваються суперечливо, з соціальними загостреннями, потребують значних матеріальних, фінансових, організаційних, інтелектуальних зусиль тощо. Однак це необхідні заходи, рішучість і послідовність в проведенні яких, зрештою, призведуть до трансформації перехідної економіки в змішану економіку стабільного соціальне орієнтованого суспільства.

Отже, власність - це ті відносини, з яких виростає вся економічна, соціальна і політична структура суспільства. Саме це і визначає власність як соціально-економічну основу функціонування економічної системи

3. Типи економічної системи та її моделі

Важливим питанням є класифікація економічних систем. Економічна система - складне, багатоструктурне і поліфункціональне соціально-економічне явище. В економічній літературі визначають різні моделі, типи економічних систем. Класифікація їх залежить від різних критеріїв. Головними з них є домінуюча форма власності, технологічний спосіб виробництва, спосіб управління і координації економічної діяльності тощо.
Поділ економічних систем за переліченими ознаками є певною мірою умовним [1,13,21]. Наприклад, поширеною є класифікація економічних систем за технологічним способом виробництва, рівнем розвитку продуктивних сил.

Рис.3.1. Типи економічних систем за технологічним способом виробництва

Розрізняють доіндустріальне суспільство - економічну систему, в якій домінує ручна праця; індустріальне суспільство, основою якого є машинна праця; постіндустріальне суспільство, що грунтується на автоматизованій праці, оснащеній комп'ютерною інформацією.

Однак ці системи суттєво розрізняються і механізмом господарювання, і домінуючим об'єктом власності, і різноманітністю суб'єктів економічної діяльності.

Багатокритеріальним є поділ економічних систем на ринкові та адміністративно-командні системи. Основними характерними рисами ринкової економіки є такі: різноманітність форм власності при домінуванні приватної, панування товарно-грошових відносин, свобода підприємництва, конкурентний механізм господарювання, матеріальне стимулювання, вільне ціноутворення, що грунтується на взаємодії попиту і пропозиції, регулююча економічна роль держави, особиста свобода, домінування індивідуального інтересу тощо [13]. В рамках ринкових систем виділяють тип економічних систем – чистого капіталізму.

Чистий капіталізм - капіталізм епохи вільної конкуренції характеризується визначеною роллю приватною й індивідуальною формою власності у виробництві товарів і послуг, що задовольняють потреби суспільства. У цій системі поводження приватних власників і приватних споживачів мотивуються їхніми особистими інтересами, де егоїстичні похилості і мети беруть верх у відносинах між учасниками виробництва. Кожна економічна одиниця в цій системі прагне максимізувати свій доход на основі індивідуального керування своїм бізнесом. Товари і послуги надаються в умовах вільної конкуренції. Економічна влада розсіяна серед власників засобів виробництва і її використання іде по лінії загальних вимог закону вартості в найбільш простих, доступних і примітивних формах: купувати ресурси дешевше, продавати товари дорожче, випередити своїх конкурентів по кількості, якості, ціні своїх товарів. У цих умовах втручання і контроль з боку держави зведені до мінімуму, оскільки захисники й учасники чистого капіталізму затверджують, що тільки система вільної конкуренції сприяє ефективному використанню ресурсів, стабільності виробництва і зайнятості, швидкому економічному росту.

Адміністративно-командна система заснована на пануванні державної власності, одержавленні народного господарства, відсутності конкуренції, директивному плануванні, неринкових господарських зв'язках, зрівняльному характері розподілу, ігноруванні законів товарно-грошового обігу, жорсткому ієрархічному підпорядкуванні суб'єктів господарювання, нерозвиненості або й відсутності ринкового менталітету тощо [14, 21].

Останнім часом посилилися дискусії навколо понять "змішана" і "перехідна" економіка. Безперечно, це не тотожні поняття.
Змішана економічна система, яка характеризує сучасні розвинені країни, еволюціонувала з економіки чистого ринку, врахувала його недоліки і відмови. Сучасні розвинені економічні системи характеризуються різноманітністю форм власності та господарювання, якісними зрушеннями у відносинах приватної власності, конкурентному механізмі, значною економічною роллю держави, прогнозуванням соціально-економічних процесів [10].

Перехідна економічна система характерна для країн, які звільняються від недоліків адміністративно-командної системи. В таких умовах трансформаційні процеси відбуваються суперечливо, бурхливо, з гострими соціально-економічними потрясіннями, кризовими явищами.
Саме таке становище характерне для сучасної України, інших країн, що утворились на терені колишнього СРСР, усіх країн, що відходять від командно-адміністративної моделі.

Роль держави в цій системі обмежується захистом інституту приватної власності і встановлення належної правової структури, що забезпечує функціонування вільного ринку. Чистий капіталізм - це економіка приватних інтересів.

Повною протилежністю чистому капіталізму є командно-адміністративна економіка. Ця система у своїй основі має суспільну власність на засоби виробництва, тобто практично на всі матеріальні ресурси. Керування ж виробництвом здійснюється на основі колективних рішень, прийнятих у вищих державних структурах у формі централізованого державного економічного планування. Підприємства у своїй економічній діяльності керуються на основі державних директив. У планових директивах установлюється кількість ресурсів (матеріальних, трудових, грошових), що повинна бути виділена кожному підприємству для виконання виробничого завдання. Співвідношення засобів виробництва і засобів виробництва і засобів споживання в національному продукті установлюється також централізовано. Політика ціноутворення, доходів і стимулювання праці перебувала у віданні чиновників відповідних економічних структур держави. Усі напрямки економічної політики держави будувалися на основі довгострокових пріоритетів, що випливають з головних ідеологічних доктрин.

Зазначена економічна система являє собою щось середнє, проміжне між чистим капіталізмом і командною економікою. Прикладом такої економіки є авторитарний капіталізм фашистської Німеччини. Ця економіка була поставлена під твердий контроль уряду.

В економічних теоріях сучасних учених виділяється так називана традиційна економіка. Характерними