Сучасні економічні системи являють собою змішані утворення. Ринок тісно взаємодіє з державою. У різних країнах склалися свої моделі змішаної економіки.

Шведська система характеризується енергійною участю держави в забезпеченні економічної стабільності і перерозподілі доходів. Серцевиною цієї системи є соціальна політика держави, підкріплена високим рівнем оподатковування.

Тут відносно невеликі розходження в доходах населення при загальному високому рівні його соціального забезпечення.

Японська модель економіки відрізняється розвинутим плануванням і координацією діяльності уряду і приватного сектора. Плани являють собою державні програми (рекомендаційного характеру), що орієнтують окремі ланки економіки на виконання загальнонаціональних задач.

В американській економіці держава відіграє важливу роль в утвердженні правил економічної гри, розвитку освіти, регулюванні бізнесу. Однак для жодної країни немає однозначних і загальновизнаних шляхів розвитку та безболісних рецептів досягнення добробуту і прогресу. В розбудові сучасної економічної системи слід всебічно використовувати надбання і досвід функціонування світової цивілізації, враховуючи при цьому власні специфічні умови, можливості та ментальність.

ВИСНОВКИ

Отже, економічна система - це сфера функціонування продуктивних сил і економічних відносин, взаємодія яких характеризує сукупність організаційних форм та видів господарської діяльності.
В сучасних економічних умовах структурні елементи системи характеризуються динамізмом, мінливістю, суперечністю розвитку. Цим визначається необхідність структурної диференціації складових ланок економічної системи суспільства, без якої неможливо пізнати об'єктивні закони та принципи її функціонування.

Економічна система характеризується різними сферами функціо-нування, рівнями господарювання її суб'єктів. Сучасна економічна система є не сукупністю індивідуальних господарств одного рівня, а складною субординованою системою трьох рівнів, що взаємодіють. Розвиненість, взаємодія та взаємодоповнення економічних рівнів є запорукою стійкості, динамічності та ефективної результативності системи. Здатність комплексно, адекватно і своєчасно реагувати на зміни навколишнього середовища свідчить про мобільність економічної системи.

Економічна система має три основні підсистеми: економічну структуру продуктивних сил суспільства, систему економічних відносин і механізм господарювання.

Відносини власності є соціально-економічною основою функціонування економічної системи. Власність як комплекс відносин, багатомірне та багаторівневе явище, і соціально-економічний процес характеризується поліфункціональністю і полірезультативністю. Структурна складність відносин власності виявляється у багатоаспектності процесу її історичного розвитку. Розрізняють соціальні, політичні, морально-психологічні та, навіть, ідеологічні аспекти власності, Однак найважливішими є економічне і юридичне розуміння власності.

Основою ринкової економіки є пріоритетний розвиток в умовах багатоманіття форм власності різновидів приватної власності. Вона реалізується через найбільш повну взаємопов'язану систему економічних прав, визначених відомими західними економістами (Р. Кроузом, А. Алчіаном, А. Оноре та ін.) ще на початку 60-х років нашого століття:
право володіння, тобто право виключного фізичного контролю над благами; право користування, тобто право застосування корисних властивостей благ для себе; право управління, тобто право вирішувати, хто і як буде забезпечувати використання благ; право на доход, тобто право володіння результатами від використання благ; право суверена, тобто право на відчуження, споживання, зміну або знищення блага; право на безпеку, тобто право на захист від експропріації благ і від шкоди з боку зовнішнього середовища; право на передачу благ у спадок;
право на безстроковість володіння благом; заборона на використання способом, що наносить шкоду зовнішньому середовищу; право на відповідальність у вигляді стягнення, тобто можливість стягнення блага на сплату боргу; право на залишковий характер, тобто право на існування процедур та інституцій, що забезпечують поновлення порушених повноважень.

На сьогоднішньому етапі основними рисами структури власності в країнах з розвиненою ринковою економікою є, по-перше, домінуючі позиції корпоративної форми власності; по-друге, все ширше залучення до акціонування працівників підприємств; по-третє, розвиток індивідуально-трудової форми власності; по-четверте, зміни у державній формі власності.
Отже, власність - це ті відносини, з яких виростає вся економічна, соціальна і політична структура суспільства. Саме це і визначає власність як соціально-економічну основу функціонування економічної системи. Для країн з перехідними економіками (в тому числі і України) важливими завданнями є формування різних форм власності, проведення процесу приватизації, розвиток приватної власності.

Власність багато в чому визначає і тип економічної системи. В економічній літературі визначають різні моделі, типи економічних систем. Класифікація їх залежить від різних критеріїв. Головними з них є домінуюча форма власності, технологічний спосіб виробництва, спосіб управління і координації економічної діяльності тощо.
Поділ економічних систем за переліченими ознаками є певною мірою умовним. Сучасні економічні системи являють собою змішані утворення. Ринок тісно взаємодіє з державою. У різних країнах склалися свої моделі змішаної економіки. Але готових рецептів немає, для жодної країни не існує однозначних і загальновизнаних шляхів розвитку та безболісних рецептів досягнення добробуту і прогресу. В розбудові сучасної економічної системи, що є актуальним і життєво важливим для української держави, слід всебічно використовувати надбання і досвід функціонування світової цивілізації, враховуючи при цьому власні специфічні умови, можливості та ментальність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Алле М. Условия еффективности в экономике. — М.: Наука об обществе, 1998.- 128 с.

Белянин А. Дэниел Канеман и Верной Смит: экономический анализ человечес-кого поведения// Вопросы экономики. – 2003. - №1- С. 4—23.

Близнюк В., Власенко Т. Людський капітал України як фактор економічного зростання // Україна: Аспекти праці. – 2003. - №6. — С. 20—24.

Вегера С.А. Поведінкова економіка – особлива галузь економічної теорії // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – С.4-16.

Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. –