При цьому сума ТЗВ, що припадає на залишок нереалізованих товарів, відображається в балансі у складі запасів, решта ж суми відноситься на збільшення собівартості реалізованих товарів,

Формування первинної вартості і розподілу ТЗВ розглянемо на даних, наведених в таблицях 2.1—2.2. Для обліку затрат, зазнаних ТОВ «Перехрестя» при придбанні матеріалів, відкрито субрахунки: 2011 "Сировина й матеріали" і 2012 "Транспортно-заготівельні витрати".

Таблиця 2.1

Облік придбання матеріалів

№ п/п |

Найменування операції | Бухгалтерський запис | Сума, грн.

Дт | Кт

1 | 2 | 3 | 4 | 5

1 |

Оприбутковано матеріали за вартістю, сплаченою постачальникам | 2011 | 631 | 17500

Відображено у складі податкового кредиту суму ПДВ за придбаним товаром | 641 | 631 | 3500

2 |

Відображено ТЗВ | 2012 | 631 | 2500

Віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ | 641 | 631 | 500

Таблиця 2.2

Розподіл транспортно-заготівельних витрат

№ *п/п | Показники | Сума, грн.

1 | Сальдо по субрахунку 2012 на початок місяця | 2875

2 | ТЗВ за звітний місяць | 2500

3 | Вартість списаних матеріалів за місяць (кредитовий обіг по субрахунку 2011) | 18000

4 | Залишок матеріалів на кінець місяця (сальдо субрахунка 201 ) | 31180

5 | Середній відсоток ТЗВ | (2875 + 2500) / (18000 + 31180) х х 100 =10,93

6 |

ТЗВ, що припадають на списані у виробництво матеріали | (18000 х 10,93) / 100 = 1967,40 Ця сума підлягає віднесенню на збільшення собівартості списаних за місяць матеріалів (записом з кредиту субрахунків 2012 у дебет рахунка 23).*

7 |

Сума ТЗВ, що припадає на залишок матеріалів (сальдо по субрахунку 2012 на кінець місяця) | 2875 + 2500 –

- 1967,40 = 3407,60

У зв'язку з трудомісткістю проведення переоцінки запасів на ТОВ «Перехрестя» звітним періодом для перегляду вартості запасів затверджено звітний рік, а квартальна звітність вважається проміжною.

Оскільки з метою податкового обліку при формуванні валових витрат беруться дані фінансового обліку, для уникнення проблем з податківцями в наказі про облікову політику ТОВ «Перехрестя» обумовлено, що звітним періодом для перегляду вартості запасів є звітний рік.

2.2. Оцінка вибуття запасів

Основу виробничої собівартості складають матеріальні затрати, сума яких залежить від вибору того або іншого методу оцінки виробничих запасів при їх вибулі. Підприємство самостійно обирає метод оцінки запасів, що повинно бути обумовлено в обліковій політиці.

Метод ідентифікованої собівартості може застосовуватися для оцінки виробничих запасів, які використовуються для виконання спецзамовлень і проектів. Цей метод передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею запасів. Даний метод зручно застосовувати при невеликій номенклатурі матеріалів, а також при списанні дорогих виробничих запасів. Можливість застосування цього методу на практиці обмежена з причини різноманітної номенклатури і великої кількості однакових запасів.

Оцінка запасів за методом ФІФО означає списання запасів у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство. Іншими словами, цей метод передбачає, що вартість запасів, які надійшли першими, списується у виробництво в першу чергу.

При застосуванні методу ФІФО в умовах інфляції (а в Україні спостерігається постійне зростання вартості придбання сировини, товарів та інших запасів) запаси, що знаходяться в залишку і відображені у балансі, будуть обліковуватися за вартістю запасів, які надійшли останніми. Таким чином, оцінка запасів у балансі буде наближена до їх реальної вартості. У свою чергу, у розрахунку прибутку братимуть участь запаси, що надійшли раніше, вартість яких, як правило, нижче. У результаті цього прибуток буде дещо завищений.

Оцінка запасів за методом ЛІФО передбачає, що першими будуть списуватися запаси, які надійшли останніми, тобто провадиться списання запасів у послідовності, протилежній їх надходженню. Застосування зазначеного методу обмежено у зв'язку з тим. що П(С)БО 9 наголошує на необхідності розрахунку і відображення в примітках до звітності різниці між вартістю запасів, відображеною на дату балансу в обліку і звітності, і найменшою з вартості, обчисленою із застосуванням методів середньозваженої собівартості, ФІФО чистої вартості реалізації.

Метод оцінки за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нормальних виробничих потужностей, регулярності списання запасів, відносної стабільності діючих цін. Використання даного методу оцінки запасів при їх вибутті можливе при нормативному методі обліку затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

Метод середньозваженої собівартості передбачає розрахунок вартості одиниці запасів виходячи із середніх цін. Такий розрахунок провадиться за кожною одиницею запасів.

При великій номенклатурі матеріалів, використовуваних у виробництві ТОВ «Перехрестя», найбільш оптимальним був визнаний метод середньозваженої собівартості. Розглянемо цей метод докладніше.

Так як підприємство веде комп'ютеризований облік, середньозважена ціна одиниці запасів може бути визначена на дату вибуття запасів (списання у виробництво, продажу тощо).

У той же час П(С)БО 9 вказує на те, що оцінка за середньозваженою собівартістю може провадитися за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість за пасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів.

Таким чином, застосування методу середньозваженої собівартості полегшує роботу і не вимагає детального обліку руху за кожною одиницею запасів. Собівартість списаних у виробництво запасів може бути визначена за сумарними даними за місяць. Для розрахунку собівартості списаних у виробництво запасів скористаємося даними таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Дані аналітичного обліку по рахунку 20 "виробничі запаси" за звітний місяць

Найме-нування |

ОД. вим. | Залишок на початок місяця | Прибуток |