Якщо концепції, орієнтовані на облік, визначають сферу контролінгу досить вузько, то інформаційний підхід, навпроти, невиправдано її розширює. Трохи інший підхід припускають концепції, орієнтовані на координацію. У рамках цієї групи концепцій до контролінгу відносять координацію усередині управлінської системи, що розбивається на ряд підсистем. У відношенні обсягу координаційної задачі розрізняються дві групи концепцій - з орієнтацією на планування і контроль і орієнтацією на управлінську систему в цілому.

Концепції з орієнтацією на планування і контроль націлені на координацію планування, контролю й інформаційного забезпечення, але характеризуються більш широким спектром задач, ніж підходи з інформаційною орієнтацією.

Основоположник і головний представник цього напрямку Хорват П. розуміє контролінг як підсистему Управління, що координує підсистеми планування, контролю й інформаційного забезпечення. При цьому здійснюється підтримка системоутворюючої і системозв’язуючої координації.

З усвідомленням того, що координаційні проблеми можуть виникнути усередині всіх і між усіма підсистемами управлінської системи (включаючи організацію і персонал), координаційна задача контролінгу була розширена, у результаті чого з'явилися концепції з орієнтацією на загальноуправлінську систему. При цьому функція контролінгу визначається як координація всієї управлінської системи для забезпечення цілеспрямованого керівництва підприємством.

Однак для чіткої ідентифікації контролінгу як концепції необхідно окреслити рамки, що обмежують предмет і об'єкт дослідження.

Припускаємо, що вихідними положеннями можуть бути представлення про підприємство як відкриту систему, що знаходиться в динамічній рівновазі з навколишнім середовищем і здійснює з нею безупинний обмін ресурсами. Управління підприємством носить цілеспрямований, орієнтований у майбутнє на досягнення поставлених цілей характер з урахуванням ефекту зворотного зв'язку в контурі Управління. Відповідно до цього концепція контролінгу може бути, на нашу думку, сформульована у виді наступних тез.

1. Контролінг - це система Управління, що інтегрує і координує функції планування, контролю й інформаційного забезпечення.

2. Контролінг являє собою концепцію Управління майбутнім станом підприємства. Це означає наявність двох цільових аспектів:

а) орієнтованість на майбутній стан;

б) орієнтованість на досягнення цілей.

Таким чином, бажаний майбутній стан підприємства, описаний системою цілей, є цільовим орієнтиром заходів, реалізованих у рамках контролінгу.

3. Управління майбутнім станом здійснюється через Управління системними і процесними структурами підприємства.

4. Контролінг підтримує системоутворюючу координацію, що полягає в створенні системних і процесних структур, що сприяють узгодженню задач. Сутність даної діяльності дає можливість зробити припущення про віднесення підтримки системотворчої координації до стратегічного рівня контролінгу.

5. Контролінг підтримує системоув’язуючу координацію, що полягає в діяльності, здійснюваної в рамках заданої системної структури для вирішення проблем, і полягає в збереженні й адаптації інформаційних зв'язків між підсистемами. Здійснення такої діяльності можна охарактеризувати як оперативний рівень контролінгу.

Як наслідок цих тез можна визначити одну з основних задач контролінгу - вибір і підтримка найбільш ефективної структури системи Управління, що має на увазі вибір відповідних моделей і узгодження їхнє вхідних і вихідних даних, визначення послідовності реалізації, вибору критерію ефективності використання моделей - усе це також задачі контролінгу.

Основними напрямками діяльності контролера є формування й удосконалювання самої "архітектури" системи планування і контролю, розробка методів реалізації планово-контрольних розрахунків, визначення необхідної для процесу Управління інформації, її джерел і шляхів одержання.

При цьому концепцію контролінгу не варто ідентифікувати із системою Управління підприємством узагалі. Контролінг може виступати як деяка парадигма Управління в умовах динамічно змінюється зовнішнього середовища. Контролінг у плані його власної структури можна в деякому змісті уподібнити принципу "відкритої архітектури", відомому з інформатики. Контролінг створюється як концепція, деякі рамки, принципи діяльності, а в якості " елементів, що вбудовуються," можуть виступати конкретні механізми, інструменти менеджменту, за допомогою яких дане підприємство керує досягненням своїх цілей і здійснює координацію діяльності.

Розкриємо більш докладно тези, сформульовані як обґрунтування концепції контролінгу.

І. Контролінг - це система Управління, що інтегрує і координує функції планування, контролю й інформаційного забезпечення.

Орієнтація контролінгу на планування і контроль має на увазі націленість його на координацію цих функцій за допомогою інформаційного забезпечення. При цьому сам контролінг забезпечує зворотний зв'язок у контурі Управління через прийняття рішень із приводу реагування на відхилення.

У ході планування:

- визначаються цілі функціонування підприємства;

- цілі конкретизуються в задачах;

- вирішення задач описується за допомогою планів різного рівня і різного ступеня деталізації.

В міру виконання планів здійснюються процедури контролю, а саме: збір фактичних даних, їхнє порівняння з плановими показниками; виявлення відхилень, їхня інтерпретація. Далі приймаються рішення за підсумками контролю у виді реакції керуючої системи на відхилення. Дані рішення стають однієї з передумов планування в новому циклі Управління. Інтеграція і координація функцій при цьому здійснюється через інформаційну взаємодію в такий спосіб:

1. підтримка планування; при цьому підсистема інформаційного забезпечення "поставляє" підсистемі планування фактичні дані ретроспективного характеру, прогнози розвитку і цільові плани по стану підприємства на майбутнє, методики, принципи і критерії планування; у свою чергу "планування" формує комплекс планів і заходів щодо їхньої реалізації, що приводить до актуалізації стану підсистеми інформаційного забезпечення;

2. підтримка контролю; підсистема інформаційного забезпечення здійснює збір фактичних даних про функціонування підприємства, динаміці зовнішнього середовища, "поставляє" методики, принципи, концепції, критерії контролю; у свою чергу контроль актуалізує стан підсистеми інформаційного забезпечення на предмет аналізу фактичних даних і їхнього порівняння з плановими, що, безсумнівно, збагачує підсистему інформаційного забезпечення;

3. підтримка процесу прийняття рішень із приводу реагування на відхилення; підсистема інформаційного забезпечення "поставляє" методи і критерії прийняття даних рішень, а також приклади