Облік власного капіталу на підприємстві організовано за журнально-ордерною формою на основі застосування ПЕОМ згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” 16.07.99 р. №996-ХІІ та іншими документами нормативного характеру, які регулюють облікові процеси у підприємствах народного господарства.

Слід відзначити, що при такій організації обліку не повністю використовуються можливості наявних ПЕОМ для ведення управлінського обліку. Складаючи за допомогою ПЕОМ фінансову звітність на основі автоматизованого обліку фінансових результатів та ресурсів підприємства, бухгалтерська служба не використовує наявне програмне забезпечення для аналітичного обліку, аналізу та аудиту статутного капіталу.

Повноцінне використання сучасних ефективних програмних продуктів дозволило б значно підвищити ефективність управлінського обліку та забезпечити комплексне використання первинної інформації для потреб обліку, аналізу та аудиту статутного капіталу.

В умовах ринкової економіки інформація щодо капіталу підприємства є необхідною умовою прийняття стратегічних рішень у галузі визначення джерел формування фінансових ресурсів та їх розміщення в активах підприємства. Від якості та різноманітності інформації, яка подається обліку залежить рівень управління фінансовими ресурсами і як наслідок - забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності і кредитоспроможності підприємства.

Дані бухгалтерського обліку статутного капіталу мають використовуватись для оцінки ефективності використання капіталу та його складових: фондів підприємства, прибутку, залучених коштів. На жаль, підприємство не використовує наявну облікову інформацію у цих напрямках, що негативно впливає на рівень управлінських рішень щодо розміщення та використання статутного капіталу, визначення його вартості у умовах ринку та пошук альтернативних джерел фінансових ресурсів з метою розширення сфери його господарської діяльності.

Привертає увагу значна частина Додаткового капіталу у структурі власного капіталу підприємства (Див. Додаток Д ), який фактично становить майже 100% власного капіталу. Пропонується з метою впорядкування обліку додаткового капіталу провести реорганізацію величини додаткового капіталу та нерозподіленого прибутку.

Ситуація, коли практично неможливо відтворити за субрахунками Додаткового капіталу реальну картину склалася тому, що при переході на новий План рахунків на даному підприємстві благополучно перенесли сальдо рахунка 88 "Фонди спе-ціального призначення" без усякого аналізу. Але подивимося, яким був рахунок 88 старого Пла-ну рахунків.

Рахунок 88 "Фонди спеціального призначення" був пасивним (збільшення — за кре-дитом, а зменшення —за дебетом). Застосовували його для обліку та узагальнення даних про виникнення і вико-ристання коштів спеціального призначення, що створю-валися на підставі чинних у той час положень та інструкцій.

До названого рахунка було відкрито безліч субрахунків, і кожний із них "відповідав" за свій фонд. Найпоширеніші рахунки та їх основний зміст (нумерація довільна) ми на-ведемо в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Субрахунки рах. 88 старого плану рахунків

п/п | Назва | Зміст

1 | Фонд орендованих основних засобах | Залишкова вартість орендованого державного майна. Облік за субрахунком вели спираючись на Порядок відображення в бухгалтерському обліку і звітності операцій пов'язаних з приватизацією та орендою державних підприємств, затверджений наказом МФУ від 16.12.93 р. № 109 (далі — Порядок № 109)

2 | Фонд засобів соціальної сфери | Залишкова вартість основних засобів (далі — 03) соціальної сфери, що при приватизації не увійшли до статутного фонду підприємства і залишились у .державній власності. Тут же показували й результати індексацій житлового фонду, що проводилися за рішенням уряду.

3 | Фонд коштів, використаних на фінансові вкладення | Затрати на придбання компенсаційних сертифікатів, за рахунок яких на аукціоні придбали акції підприємств

4 | Фонд індексації балансової вартості майна | Сума індексацій'ОЗ і нематеріальних активів (далі — НА) згідно з постановою КМУ і Законом про прибуток5. Державні та аналогічні до них підприємства повинні були списати згадану суму на збільшення статутного

Станом на 1 січня 2000 року у досліджуваному підприємства та й цілої низки підприємств за рахунком 88 значилися великі суми кредитового сальдо. Це обумовлювалося специфікою тогочасного бухгалтерського обліку, який диктував таке правило поведінки: відображати джерела при-дбання активів (О3, акцій тощо), але при вибутті такі джерела не поповнювати. І виходило, наприклад, що отримане безоплатно майно вже давно продане, а його вартість продовжувала "висіти" на рахунку 88.

При переході до нового плану рахунків механічно перенесли залишки з рахунка 88 (як, утім, і з деяких інших — на-приклад, з рахунка 86 "Амортизаційний фонд") на ра-хунки нового Плану. Всі суми "осіли" на різних субрахунках рахунка 42 "Додатковий капітал" (хоча навіть тоді все можна було розкласти по полицях, і сума додаткового капіталу не виявилася б такою величез-ною).

За пунктом 6 П(С)БО 2 в Балансі мають відображатися тільки активи, зобов'язання і власний капітал. При чому по визначенню:—

активи — це ресурси, контрольовані підприєм-ством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигід у майбутньому;—

зобов'язання — заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, а її погашення, як очі-кується, призведе до зменшення ресурсів підприєм-ства, що втілюють у собі економічні вигоди;—

власний капітал — частина в активах підприєм-ства, що залишається після вирахування