До окремої групи виділяють малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року

Згідно з діючими нормативними документами одержані виробничі запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. П(C)БO 9 "Запаси" визначає, які саме витрати формують первісну вартість запасів.

При відпуску запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті згідно з П(С)БО 9 оцінка здійснюється за одним з таких методів: Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); нормативних затрат; ціни продажу

3.Оцінка виробничих запасів (надходження, вибуття)

Оцінка запасів при їх надходженні. Отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається із суми фактичних витрат на їх придбання або виготовлення.

При надходженні запасів на підприємство їх первісна вартість формується наступним чином:

Придбання - собівартість запасів, яка складається з фактичних витрат.

Виготовлення власними силами - виробнича собівартість, яка визначається за П(С)БО 16 "Витрати".

Внесення до статутного капіталу - погоджена засновниками (учасниками) підприємства к справедлива вартість.

Безоплатне одержання - справедлива вартість запасів.

Придбання в результаті обміну на подібні активи - балансова вартість переданих запасів (якщо ж вона перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість).

В результаті обміну на неподібні активи - справедлива вартість переданих запасів, збільшена (зменшена) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну.

Первісну вартість запасів у випадку їх надходження на підприємство в результаті придбання формують наступні витрати:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

На практиці облік транспортно-заготівельних витрат, які включаються до вартості запасів, здійснюється шляхом включення цих сум до первісної вартості запасів при їх оприбуткуванні. Але часто мають місце випадки, коли такі витрати відносяться до різних видів запасів (наприклад, при одночасній закупівлі сировини для виробництва продукції і товарів для наступного продажу). В такому випадку необхідно розподілити суму вказаних витрат, які відносяться до вартості запасів. Для рівномірного списання накопичені суми транспортно-заготівельних витрат належать щомісячному розподілу між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду та сумою запасів, які вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані) у звітному місяці. Зробити це можна в два етапи.

Згідно з П(С)БО 9 не включаються до первісної вартості запасів наступні витрати:

- понаднормові втрати і недостачі запасів;

- витрати на збут;

- відсотки за використання кредитів (в тому числі комерційних);

- адміністративні та інші подібні витрати, які відображаються в складі витрат по дебету рахунків класу 9.

Оцінка запасів при їх вибутті. Запаси відпускають зі складу підприємства на виробничі, господарські потреби, на сторону, для переробки і в порядку реалізації надлишкових (неліквідних) запасів.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті їх оцінка здійснюється за одним із методів, наведених нижче:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів - передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, а також встановити дату витрачання кожної одиниці запасу певного виду, собівартість витраченого запасу вартість запасів, що залишилися;

середньозваженої собівартості - визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних протягом звітного місяця ;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) - базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів;

собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО) - базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів. При використанні цього методу в примітках до фінансової звітності наводиться різниця між вартістю запасів, відображеною на дату балансу в обліку і звітності, найменшою з вартості, обчисленою в застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації;

нормативних затрат - полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм затрат, ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися переглядатися;

ціни продажу - засновано на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів невиправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці