Контрольна робота

на тему:

“Основні проблеми мікроекономіки”

Основні проблеми мікроекономіки, на мою думку слід розглядати виходячи з предмету який вивчає ця економічна дисципліна. Але не слід забувати що в самостійну наукову сферу мікро економіка виділилась тільки на початку ХХ століття, а багато років до того зовсім не відокремлювалася від економічної теорії, або політекономії, яка на перших етапах свого розвитку мала здебільшого еклектичний характер. І на сучасному рівні розвитку економічної науки здебільшого розподіл на мікро та макро рівень стає умовністю для полегшення вивчення, аналізу тих чи інших явищ та прогнозування їх розвитку в економічно-соціальному житті суспільства. Та все ж таки цей поділ залишається тому для продовження слід визначити поняття мікроекономіки

Мікроекономіка (від англ. Microeconomics) являє собою добре розроблений науковий і навчальний предмет, що є стандартною частиною економічного утворення в будь-якій країні. Це логічно струнка, дуже цікава і надзвичайно корисна для розуміння навколишньої нас дійсності дисципліна, що початку формуватися ще на сторінках фізіократів, а до середини XX в. прийняла свої сучасні форми. Сьогодні це в буквальному значенні зріла наука з відточеним інструментарієм, елегантними і чіткими визначеннями і великою областю застосування. Найбільш розповсюджене визначення мікроекономіки, яке можна сьогодні зустріти на сторінках підручників виглядає приблизно в такий спосіб. Мікроекономіка вивчає поводження окремих економічних одиниць (домашніх господарств і фірм) і функціонування окремих ринків товарів і ресурсів. Помітимо, що в сутності це визначення тільки гарне підкреслює відмінність мікроекономіки від макроекономіки, але досить неточно визначає предмет мікроекономіки. Адже соціологія, чи психологія право також можуть вивчати поводження окремих економічних одиниць, але при цьому вони не стануть мікроекономікою. Очевидно, що "поводження окремих економічних агентів" чи "окремих ринків чи товарів ресурсів" - це тільки об’єкт аналізу. Щоб визначити мікроекономіку точніше, необхідно додати до приведеного вище уточнення того, що саме цікавить мікроекономіку в "окремих економічних агентах", під яким кутом зору вона на них дивиться. А цікавить її от що: яким образом ці "окремі економічні агенти" приймають рішення про розподіл обмежених ресурсів за умови, що вони діють абсолютно раціонально, незалежно від інших людей і поза яких-небудь правилами поведінки (інститутів). Останні застереження практично неможливо зустріти в підручниках по мікроекономіках, але це тільки тому, що автори підручників (як і більшість економістів) не усвідомлюють те, що завжди роблять їх неявно. Саме ці "застереження" роблять мікроекономіку тим найсильнішим і універсальним методом аналізу, що часто називається неокласичною економічною чи теорією просто неокласикою. Саме ця універсальність уможливила перенесення мікроекономічних методів аналізу від прийняття рішень в області економіки до всіх інших типів рішень (в області родини, дружби, утворення, спорту й ін.) - це одержало назву економічного імперіалізму. А якщо ці застереження зняти, те ми потрапимо в інші чи суміжні галузі суспільної науки: в економічну чи психологію соціологію, в інституціональну економіку.

Людина живе у світі обмежених можливостей. Обмежені його фізичні й інтелектуальні здібності. Обмежено час, що він може приділити тому чи іншому заняттю. Обмежено кошти, що він міг би використовувати для досягнення бажаної мети. Але ж світ так багатий і різноманітний.

І не тільки окрема людина, усе суспільство, навіть якщо розглядати його в планетарному масштабі, обмежено у своєму прагненні до волі, щастю, благополуччю. І хоча за століття і тисячоріччя своєї історії люди істотно розсунули рамки цих обмежень, але і сьогодні, як у будь-який інший момент часу в чи минулому майбутньому, обмеженість наявних ресурсів залишається головним і дуже жорсткою умовою, що накладається об'єктивною реальністю на розміри і можливості росту суспільного й особистого добробуту.

Обмеженість ресурсів має відносний характер. Вона укладається в принциповій неможливості одночасного і повного задоволення всіх потреб усіх людей. Якби ресурси не були обмежені, не було би необхідності піклуватися про найкращий, оптимальний їхній розподіл між різними цілями, не було би нестатку заощаджувати ресурси, підвищувати ефективність їхнього використання, установлювати які-небудь принципи розподілу споживчих товарів і послуг. І нам нічого не коштувало б втілити в життя гасло-мрію: "кожному - по потребах".

Помітимо, що не всі блага є обмеженими, деякі з них не обмежені і "розподіляються" за допомогою простого присвоєння, як наприклад атмосферне повітря. Такі блага називаються вільними на відміну від обмежених благ, називаних економічними. Найближчим наслідком обмеженості ресурсів є конкуренція за їхнє використання. Це ще не конкуренція між окремими людьми. Це конкуренція між альтернативними цілям використання ресурсів. Адже майже всі ресурси можуть використовуватися для задоволення найрізноманітніших нестатків. Наприклад, нафта служить сировиною для одержання казанового, дизельного, реактивного палива. У результаті її вторинної переробки можна одержати вихідні речовини для виробництва синтетичних волокон, пластмас, барвників, миючих засобів і багато чого іншого. Але і це не все. Валютний виторг від експорту нафти і продуктів нафтопереробки може бути використана для закупівель продовольства, медикаментів, інших споживчих товарів, устаткування для легкої, харчової, хімічної промисловості, новітньої техніки і технології. І всі ці альтернативні цілі конкурують за використання завжди обмеженого, а в останні роки й обсягу, що скорочується, що добувається в країні сирої нафти. Збільшивши