Інакше кажучи, перед суспільством, як і перед окремою людиною, завжди коштує задача вибору напрямків і способів використання обмежених ресурсів у різних конкуруючих цілях. Методи рішення цієї задачі і складають предмет економічної науки. Економісти виходять у своїх міркуваннях з гіпотези про раціональне поводження людей. Раціональне поводження - це поводження, спрямоване на досягнення максимуму результатів при наявних обмеженнях. Звичайно передбачається, що індивіди максимізують задоволення своїх потреб, чи корисність, підприємства - прибуток, тоді як держава повинна максимізувати щось, називане суспільним добробутом.

Не потрібно думати, що раціональне поводження - це неодмінне правильне поводження, скажемо харчування в строгій відповідності з фізіологічними нормами, заняття ранковою гімнастикою, відсутність шкідливих звичок і т.п. Зрозуміти, що мається на увазі під раціональним поводженням, вам можуть допомогти слова героя повести Ф. М. Достоєвського "Записки з підпілля": "И с чого узяли всі ці мудреці, що людині потрібно якогось нормального, якогось доброчесного бажання? З чого це уявили вони, що людині треба неодмінно розсудливо вигідного бажання? Людині треба одного - тільки самостійного бажання, чого б ця самостійність ні коштувала і до чого б ні привела". З цього погляду однаково раціональним буде визнані поводження і запеклого курця, і ненажери (хоча і те й інше свідомо шкідливо), і цілком добропорядної людини, усе своє поводження підпорядковують турботі про збереження здоров'я.

Економісти не претендують на визначення цілей, що повинні ставити перед собою окремі чи люди суспільство, залишаючи турботу про цьому релігійним мислителям, соціальним реформаторам і політикам. Їх цікавить лише те, як люди реалізують свої "самостійні бажання", чи інтереси, що суб'єктивно розуміються, у світі обмежених можливостей і що з цього може вийти. У процесі вибору, нав'язаного нам обмеженістю наявних ресурсів, люди, як вважають економісти, зіштовхуються з необхідністю рішення трьох фундаментальних задач: що, тобто які товари і послуги й у якій кількості робити? як, тобто за допомогою яких обмежених ресурсів і технологічних способів, робити потрібні людям блага? для кого робити ці обмежені життєві блага?

Під час обговорення цих і інших, зв'язаних з ними задач економісти широко користуються різного роду моделями, хоча й дещо спрощеними відносно реальній дійсності, але вони дозволяють в компактній формі одержувати і демонструвати визначені змістовні результати.

Спробуємо і ми за допомогою найпростішої моделі сформулювати основну економічну проблему "що, як і для кого робити". Припустимо, що жителі якоїсь гіпотетичної країни, скажемо Перу, можуть використовувати свої природні і людські ресурси для виробництва засобів виробництва і предметів споживання. Побудуємо графік виробничих можливостей

(мал. 1).

По осі абсцис будемо відкладати кількість предметів споживання (X), по осі ординат - кількість засобів виробництва (Y). Крива АВС, називана границею виробничих можливостей, характеризує максимально можливі обсяги виробництва засобів виробництва і предметів споживання при повному використанні всіх наявних ресурсів.

Виходить, кожна крапка на цій кривій представляє визначену комбінацію товарів цих двох видів. Наприклад, крапка В представляє комбінацію ХВ одиниць предметів споживання і YB одиниць засобів виробництва. Рис. 1 дозволяє нам скласти більш чітке представлення про взаємозалежні поняття обмеженості ресурсів, виборі і витратах як вони розуміються в економіці.

Візьмемо крапку F усередині області виробничих можливостей. Очевидно, що вона представляє таку комбінацію засобів виробництва і предметів споживання, що істотно менше, ніж могло б провадитися при повному й ефективному використанні всіх ресурсів. Вибравши таку крапку, ми упокорилися б або з наявністю невикористовуваних ресурсів (наприклад, з безробіттям), або з низькою ефективністю їхнього використання (наприклад, з великими втратами, у тому числі і робітника часу).

Навпаки, крапка Е характеризує такий випуск продукції, що недосяжний при повному використанні наявних виробничих ресурсів і існуючої сьогодні технології. Таким чином, крива АВС, тобто границя області виробничих можливостей, характеризує одночасно і можливий, і бажаний випуск продукції. Саме з крапок, що лежать на цій кривій і представляють різні можливі сполучення випуску засобів виробництва і предметів споживання, ми і повинні (у силу гіпотези про раціональне поводження) вибрати ту, котра для нас найбільш краща. Порівняємо крапки В та С. Вибравши крапку В, ми віддамо перевагу виробництву меншої кількості предметів споживання (XB) і більшої кількості засобів виробництва (YB),чим вибравши крапку З (XC, YC). Точніше, при переході з крапки В к крапці З ми одержимо додатково DХ = ОХС - ОХВ в одиниць предметів споживання, пожертвувавши для цього АУ = ОУВ - ОУС одиниць засобів виробництва. Економісти називають кількість одного товару, який необхідно пожертвувати для збільшення виробництва іншого товару на одиницю, альтернативними витратами, чи витратами упущених можливостей (орроrtunіtу cot). Помітимо, що економіст визначає альтернативні витрати як втрати інших, альтернативних товарів і послуг, що могли б бути зроблені за допомогою тих же виробничих ресурсів, тоді як бухгалтер реєструє як витрати витрата самих ресурсів, точніше, їхня вартість.

Подивимося уважніше на форму кривої АВС. Вона опукла вправо нагору (увігнута до початку координат). Це зв'язано з