Проаналізуємо ефект фінансового левериджу при використанні позикових коштів ТОВ “Адора”.

Дані для розрахунку ефекту фінансового левериджу і сам показник наведені в табл.2.17.

Таблиця 2.17

Розрахунок ефекту фінансового левериджу

Показник | 2001 | 2002 | 2003

Відсоткова ставка за кредит | 0,4 | 0,36 | 0,20

Рентабельність активів | 31% | 39% | 46%

Власні ресурси | 4105,4 | 4566,8 | 4463,8

Позикові ресурси | 699,8 | 2307,8 | 3496,6

Диференціал фінансового левериджу | -9% | 3% | 26%

Коефіцієнт фінансового левериджу | 0,17 | 0,51 | 0,78

ефект фінансового левериджу | -2% | 1% | 11%

Привертає увагу факт, що в 2001 році ефект фінансового левериджу був від’ємний, тобто використання позикових ресурсів призводило до зниження рентабельності підприємства. Пояснюється це тим, що рентабельність активів в цей період була найнижчою з усіх трьох років 31%, а кредитна ставка, яку приходилось платити підприємству за кредити – 40%. Відповідно диференціал фінансового левериджу був від’ємний – (-9%), так як платити за користуванням за кредити приходилося більше, ніж величина прибутку, отриманого за рахунок того, що в оборот надійшли додаткові ресурси. В такій ситуації була виправдана тактика, коли кредити банків мали найнижчу питому вагу за весь період, і витрачалися вони не на нарощування обороту, а на розширення матеріально-технічної бази. В 2002 році відбулися дві зміни, ефекти від яких сумувалися. З однієї сторони знизилися банківські кредитні ставки до 36%, а з іншої – зросла рентабельність до 39%. Обидва ефекти сприяли росту диференціала, і він набув у цей період додатного значення +3%. В цей же період відбулося стрімке нарощування позикових ресурсів, що цілком виправдано, адже за такої ситуації розширення обороту шляхом залучення додаткових позикових коштів дає позитивний ефект, підвищуючи рентабельність капіталу.

Тенденції до росту рентабельності і зниженню відсоткових ставок продовжувалися і в 2003 році, що є закономірним при певній економічній стабілізації в країні та посиленням конкуренції на ринку банківських послуг. Це призвело до подальшого росту диференціалу – до +20%, щоправда підприємство не ризикнуло і надалі стрімко (як у 2002 році) збільшувати коефіцієнт фінансового левериджу, що цілком виправдано з огляду на утримання фінансової стабільності та кредитоспроможності. Хоча багато хто в такій ситуації швидко і в дуже значному обсягу нарощують позикові ресурси з метою отримання значних прибутків в короткостроковому періоді, користуючись певним запасом довіри, що проявляється в тому, що партнери певний час не вимагають жорстко погашення поточних та короткострокових боргів, незважаючи на хиткий фінансовий стан. Має цей запас довіри і ТОВ “Адора”, тому в 2003 році було б доцільно не знижувати темпи залучення в оборот позикових коштів. Це дало б значний фінансовий ефект. Але навряд чи серйозним докором в неефективності управління позиковими ресурсами може бути розумна обережність коли вибирається помірний прибуток і стабільність на противагу надприбутку і нестабільним фінансовим станом і, можливо, банкротством.

Отже, проаналізувавши ситуацію з залученням позикових ресурсів ТОВ “Адора” та ефективності їх використання за досліджуваний період можна відмітити наступне:

ТОВ “Адора” на протязі двох останніх років (2002-2003) активно використовує позикові ресурси, нарощуючи їх обсяг.

Досліджуване підприємство вигідно відрізняється від більшості подібних високою часткою банківських кредитів в залучених коштах , що говорить про ефективну політику в співпрацюванні з банками.

Управління позиковими ресурсами на підприємстві здійснюється досить ефективно, з розумною долею обережності. Так при досить високому ефекту фінансового левериджу підприємство залучило досить значний обсяг позикових ресурсів, збільшивши рентабельність власного капіталу і не втративши в той же час помітно фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності.

Водночас слід зазначити, що підприємство мало “запас” по всіх вищезгаданих показниках з 2001 року, тому можна було без особливою остороги залучати позикові кошти. Проте в 2003 році підприємство підійшло до межі, коли в майбутньому кожен крок по залученню і використанню позикових ресурсів може призвести до втрати ліквідності, платоспроможності або погіршити фінансову стійкість підприємства.

З негативних моментів слід відмітити те, що підприємство на жаль, хоч і в меншій мірі, ніж більшість вітчизняних підприємств, але все-таки вносить свій вклад в кризу неплатежів, про що свідчить ріст дебіторської і кредиторської заборгованостей. Певною мірою неефективно проводилось управління позиковими ресурсами в 2002 році, коли підприємству вдалося стрибкоподібно наростити обсяги позикових ресурсів, але використані вони були вкрай неефективно – значна їх частина пішла на кредитування покупців і замовників (дебіторська заборгованість) без всякої фінансової вигоди підприємству. Хоч і незначна, але наявна тенденція до зниження показника фінансової стійкості та підвищення суми сплачених відсотків на одиницю прибутку вказує, що саме на ці показники підприємство має звертати особливу увагу при залученні позикових ресурсів.

В цілому ефективність управління позиковими коштами можна оцінити як добру, проте в подальшому через вищезгадані чинники, управління позиковими коштами підприємства має бути значно обережнішим

РОЗДІЛ 3

УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКИМИ КРЕДИТАМИ ПРИ ФОРМУВАННІ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Удосконалення системи прогнозування потреби в банківському кредитуванні

Принципові підходи у відношенні джерел фінансування своєї діяльності у різних компаній можуть істотно розрізнятися - від максимального використання внутрішніх джерел фінансування до практично повного фінансування за рахунок кредитів і позик. В умовах перехідної економіки України найбільш економічно виправдана політика застосування змішаних джерел фінансування, що дає можливість підприємству пристосовуватися до змін зовнішніх фінансових умов.

Система управління позиковими ресурсами повинна за допомогою економіч-них важелів забезпечити ефективне їх вико-ристання на основі своєчасного виявлення і мобілізації існуючих резервів. В її основі