4. Потребу для здійснення інвестицій в основні фонди.

Тенденції економічного розвитку України свідчать про посилення ролі бан-ківського кредиту у забезпеченні виробничого сектору необхідними коштами. Попри досі невисокий рівень банківського кредиту у валовому внутрішньому продукті України його значення значно зросло: від 8,65% у 1998 році до 18,70% у 2002 році (табл. 1.2).

На тлі загального збільшення обсягів банківського кредитування галузева структура кредитних вкладень українських банків відносно постійна. Кредитні ресурси комерційних банків використовувалися переважно на задоволення пот-реб українських експортерів, котрі гарантували своєчасне і повне повернення позичених коштів, а також на фінансування поточної діяльності підприємств переробної, харчової і легкої промисловості, сільського господарства/що пот-ребували порівняно невеликих обсягів кредитування з короткими термінами окупності.

Таблиця 1.2

Основні показники кредитної діяльності українських комерційних банків у 1998—2002 роках (станом на кінець року) Джерело[56, С. 46, 50, 64—65].

Показники |

1998 |

1999 |

2000 |

2001 |

2002

Обсяг ВВП, млн. грн. |

102593 |

123126 |

175010 |

204190 |

220556

Темпи зростання до попереднього року, % (у зіставних цінах) |

98,1 |

99,8 |

105,9 |

109,1 |

104,8

Обсяги кредитних вкладень, млн. грн. |

8873 |

11787 |

19121 |

27792 |

41199

Темпи зростання до попереднього року, % |

122 |

133 |

162 |

145 |

128

Відношення обсягів кредитних вкладень до ВВП, % |

8,65 |

9,04 |

11,24 |

13,76 |

18,7

Обсяг кредитів, виданих промисловим

підприємствам, млн. грн. |

3523 |

4612 |

7282 |

10339

Так, у структурі кредитних вкладень суб'єктів господарювання пре-валює торгівля і громадське харчування, на частку яких упродовж аналізовано-го періоду припадало близько 35%. У період від 1998 до 2000 року спостерігало-ся збільшення кредитних вкладень у чорну металургію з 8,4 до 9,6%, харчову промисловість — із 6,5 до 7,3% за одночасного зниження обсягів кредитування, що спрямовувалися у таку галузь промисловості, як машинобудування й мета-лообробка (9,7% і 8% відповідно) [53-55]. Ця тенденція зберігається і нині [56].

Попри наявні позитивні зміни активізації діяльності у сфері кредитних від-носин активізація діяльності комерційних банків у здійсненні інвестиційних кредитів незначна. Так, обсяг кредитів, що йдуть на фінансування інвестицій-ної діяльності, у 2002 році становив 2331 млн. грн., залишаючись на критично низькому рівні — 5,7% від загального розміру кредитних вкладень банківських установ. Частка довгострокових кредитів у загальній сумі заборгованості із кре-дитів, виданих на будівництво й освоєння землі, придбання машин і обладнан-ня, становила у 2002 році 84,5% (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Кредитування банківськими установами України суб’єктів господарювання в 1998-2002 рр., млн.грн Джерело: [55, С. 103].

Показники |

1998 |

1999 |

2000 |

2001 |

2002

Кредити, видані комерційними банками суб'єктам господарювання, всього |

8873 |

11787 |

19121 |

27792 |

41199

У тому числі:

на поточну діяльність |

7986 |

10743 |

18048 |

26483 |

38868

Із них: короткострокових кредитів |

7044 |

8893 |

15492 |

21520 |

29177

довгострокових кредитів |

942 |

1850 |

2556 |

4963 |

9691

на інвестиційну діяльність |

887 |

1044 |

1073 |

1310 |

2331

із них: короткострокових кредитів |

196 |

249 |

208 |

247 |

361

довгострокових кредитів |

691 |

795 |

865 |

1062 |

1970

Таким чином, саме формування оборотних активів виступає пріоритетним об’єктом банківського кредитування на сучасному етапі.

Сутність кредиту проявляється в його функціях. Кредиту притаманні такі основні функції:

За змістом перерозподільча функція означає, що з допомогою кредиту відбувається перерозподіл грошових капіталів на засадах повернення. Вона проявляється як при мобілізації грошових капіталів, що тимчасово не задіяні в господарському обороті так і при їх розміщенні у сфери економічної діяльності. У цій функції кредит виступає лишень як форма передачі капіталу з одних рук до інших. З одного боку, відбувається нагромадження грошових капіталів за рахунок реальних збережень економічних агентів. У суб’єктів господарської діяльності такими збереженнями можуть бути: грошові залишки на рахунках у банку, вивільнені із кругообігу капіталу; грошові кошти за цільовим призначенням (спеціальні фонди), амортизаційні відрахування, невикористаний прибуток та інші кошти. Нагромадження капіталу може відбуватись за рахунок особистих доходів та збережень населення, невикористаних бюджетних коштів, власних коштів банків та, нарешті емісії грошей. Функція кредиту у цьому випадку полягає в тому, щоб мобілізувати ці реальні грошові ресурси, по можливості скоротити строк їхнього “застою” і трансформувати в форму позичкового капіталу. З другого боку, за допомогою кредиту відбувається зосередження позичкового капіталу на найбільш пріоритетних сферах економічної діяльності. Кредит дає змогу спрямувати позичковий капітал у ту сферу чи галузь економіки, яка здатна забезпечити більш ефективне використання цього капіталу. Тільки на основі кредиту стає можливим застосувати позичковий капітал не в сфері де його створено, а там, де він має більше всього шансів збільшити свою вартість. Кредит, таким чином, сприяє переливу капіталів з одних галузей економіки в інші та вирівнюванню норми прибутку. У всякому іншому випадку перерозподіл через кредитний механізм позичкового капіталу позбавляється економічного сенсу.

Другою функцією кредиту є випуск грошей для обслуговування платіжного обороту емісійна (антиципаційна) функція. Суть цієї функції кредиту випливає із функції грошей як засіб платежу. Тому можна сказати, що кредит не що інше як гроші у функції засобу платежу. На основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів. Образно можна висловитись: кредит батько всіх грошей, емісія їх матір. Люба емісія готівкових чи депозитних грошей результат кредитної операції. Видача позики збільшує грошову масу, що знаходиться в обігу, а погашення позики означає її скорочення. Саме методами кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу.

Контрольна функція випливає з самої природи кредиту. Вона полягає в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту зі сторони суб’єктів кредитної угоди [10, 17].

Не менш важливе значення має виділення меж кредиту як економічного явища,