рівня розвитку виробництва;

обсягу і структури кредитних ресурсів;

соціально-економічної політики;

системи ціноутворення і рівня цін;

форми кредитних відносин;

структури кредитної системи;

фінансового стану суб'єктів господарювання.

Внутрішні межі відображають припустиму міру розвитку окремих форм кредиту в його зовнішніх межах, що обумовлено специфікою прояву різних типів кредитних відносин.

З точки зору виконання основних функцій кредиту виділя-ються такі функціональні межі: перерозподільча та емісійна. Перша є не що інше, як об'єктивно обґрунтований обсяг кредитних ре-сурсів [17, c.112]. Фактично вона підкреслює глибокий зв'язок операцій із залучення ресурсів і активних операцій банків. Друга межа ви-значає емісійні кредити, які виділяються під наступні витрати, під ще не вироблену продукцію, справляючи в результаті вплив на сукупну кількість грошей в обігу. Вона залежить від співвідно-шення між попитом суспільства на додаткові платіжні засоби та можливостями банківської системи щодо випуску кредитних" грошей в обіг.

Кредит завжди надається у тимчасове користування на засадах строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання [10, 17] (рис.1.4).

Строковість кредиту означає, що позики підприємствам видаються на певний строк, по закінченні якого вони повинні бути повернені.

Рис.1.4. Основні принципи банківського кредитування

Повернення кредиту означає, що отримані підприємством залучені кошти повинні бути повернені через певний час. Повернення кредиту забезпечується безперервністю кругообігу коштів і переходом їх в завершальній стадії в грошову форму.

Платність кредиту полягає в тому, що кредити банк видає підприємствам за певну плату, яка називається процентом. Розмір процента встановлюється з таким розрахунком, щоб сума отриманих від позичальника відсотків покривала витрати банку по залученню коштів, необхідних для даного кредиту, витрат на ведення банківської справи і забезпечувала одержання певного доходу.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. В банківській практиці найбільш розповсюдженими є такі форми забезпечення кредитів: застава майна, гарантія або поручительство, страхування кредиту та інші.

Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Кредити надаються на здійснення таких заходів: збільшення основних та оборотних фондів підприємств; накопичення сезонних запасів ТМЦ, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів; інвестиції; викуп державного майна; споживчі потреби громадян; інші заходи, у разі розриву між надходженнями коштів та їх витратами в процесі виробництва. Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника і формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.

Проте, незважаючи на посилення ролі банківської системи у фінансуванні оборотних активів підприємств, дане джерело є незначним для більшості підприємств (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Джерела покриття активів підприємств України [57, 58] 

Показник | 2001 | 2002 

млн.грн. | % | млн.грн. | %

Статутний фонд | 264502 | 35,6% | 253177 | 32,6%

Додатковий капітал | 201474 | 27,1% | 203067 | 26,1%

Резервний капітал | 5653 | 0,8% | 7083 | 0,9%

Нерозподілений прибуток | -51423 | -6,9% | -47283 | -6,1%

Забезпечення майбутніх платежів | 8191 | 1,1% | 9834 | 1,3%

Довгострокові зобов’язання | 29995 | 4,0% | 30927 | 4,0%

Короткострокові кредити банків | 7864 | 1,1% | 13062 | 1,7%

Кредиторська заборгованість | 274794 | 37,0% | 305125 | 39,3%

Інші пасиви | 1644 | 0,2% | 1775 | 0,2%

Всього | 742391 | 100,0% | 776777 | 100,0%

Як бачимо частка банківського кредитування хоч і росте, проте не перевищує 2%.

Кредити можна класифікувати за різними ознаками та критеріями. Найбільш прийнятною є така класифікація кредитів [10, 17, 27]:

1. За строками користування: строкові, тобто надані на визначений у договорі строк, які, в свою чергу, можуть бути:

а) короткостроковими (до 1 року);

б) довгостроковими (понад 1 рік);

Короткостроковий кредит, незалежно від об'єктів кредитування, надається терміном до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту значно менші, що раніш пояснювалося високим рівнем інфляції, викликаної спадом виробництва, станом товарного і грошового обігу [5, 41]. Зараз, коли протягом останніх двох років інфляційні процеси знизилися, залишається так зване інфляційне очікування, зв'язане з непевністю в завтрашньому дні економіки країни.

Метод кредитування, який включає організаційні і технічні умови кредитування, обумовлює форму позичкового рахунку. Форма позичкового рахунку визначає режим функціонування рахунку, тобто порядок документального оформлення операцій щодо видачі та погашення кредиту і їх відображення в обліку. Для проведення операцій з кредитування банк може відкрити позичальникам такі позичкові рахунки [10, 17, 27]:

1. Кредитування по простому позичковому рахунку є найбільш поширеною формою банківського кредитування в Україні. Грошові кошти з простих позичкових рахунків видаються для покриття виробничих витрат і під фактично накопичені запаси (залишки) товарно-матеріальних цінностей. Характерними ознаками кредитування по простому позичковому рахунку є разовий характер кредиту, кожна видача кредиту оформляється документально на основі заявки позичальника та пакета необхідних документів, автоматично контролюється цільове використання кредиту.

Позичальнику може бути відкрито декілька простих позичкових рахунків. Це залежить від числа видів кредитів, які він отримує в банку.

Погашення кредитів по простому позичковому рахунку здійснюється шляхом відповідного списання грошових коштів з поточного рахунку клієнта.

2. При кредитуванні по спеціальному позичковому рахунку клієнту відкривається кредитна лінія. В договорі про