Принцип об'єктивності (реєстрації) полягає в тому, що всі господарські операції повинні знаходити висвітлення в бухгалтерському обліку, бути зареєстрованими протягом всіх етапів обліку, підтверджуватися виправдувальними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Принцип обачності (консерватизм) припускає визначений ступінь обережності в процесі формування суджень, необхідних при розрахунках, вироблених в умовах невизначеності, що дозволяє уникнути завищення активів чи доходів, і заниження зобов'язань, чи витрат. Дотримання принципу обачності запобігає виникнення схованих резервів і надмірних запасів, свідоме заниження активів, чи доходів, або навмисне завищення зобов'язань, чи витрат. Зневага зазначеним принципом приведе до того, що фінансова звітність перестане бути нейтральною і, отже, утратить надійність.

Принцип нарахувань (умовні факти господарської діяльності) — виходить з того, що всі операції записуються в міру їхнього виникнення, а не в момент оплати, і відносяться до того звітного періоду, коли була зроблена операція. Цей принцип умовно можна розділити на:

принцип реєстрації доходу — доход відображається в тому періоді, коли він отриманий, а не коли зроблена оплата. Міжнародні стандарти допускають фіксувати реалізацію по відвантаженню, постачанню, одержанню грошей продавцем чи агентом;

принцип відповідності — доходи звітного періоду повинні бути співвіднесені з витратами, завдяки яким ці доходи були отримані. Зрозуміло, витрати (доходи), що відносяться до відповідних доходів (витрат), визнаних в іншому звітному періоді, враховуються окремо.

Принцип періодичності націлений на регулярне, періодично повторюване балансове узагальнення — складання балансу і звітності за рік, півріччя, квартал, місяць. Названий принцип забезпечує порівнянність звітних даних, дозволяє після закінчення визначених періодів часу обчислити фінансові результати.

Принцип конфіденційності. Зміст внутрішньої облікової інформації — комерційна таємниця організації, за розголошення і нанесення збитку її інтересам передбачена установлена законодавством відповідальність.

Принцип грошового виміру, тобто кількісний вимір і числення фактів господарської діяльності і виробничих процесів; як одиниця виміру виступає валюта України.

Принцип наступності в бухгалтерському обліку припускає розумну прихильність національним традиціям, досягненням вітчизняної науки і практики.

Облікові принципи, будучи основою, загальною концепцією бухгалтерського обліку, сприяють розробці його стандартів. Недотримання чи порушення цих принципів приведе до значних перекручувань облікової інформації, до втрати нею об'єктивності і вірогідності і, отже, до неможливості її використання в процесі прийняття конкретних управлінських рішень, спрямованих на удосконалювання діяльності організації. Самоучитель аудитора и бухгалтера / Под ред. С.И. Поляновой. - М.: АКДИ “Экономика и жизнь”, 2001. - С. 51-54.

2.4. Поняття, склад і аспекти облікової політики організації

Облікова політика — сукупність способів ведення бухгалтерського обліку - первинного спостереження, вартісного виміру, поточного угруповання і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності.

Загальновизнано, що бухгалтерський облік в організації повинний здійснюватися за визначеними правилами. Проблема укладається у встановленні такої сукупності правил, реалізація яких забезпечила б максимальний ефект від ведення обліку, при цьому під ефектом у даному випадку розуміється своєчасне формування фінансової й управлінської інформації, її вірогідність і корисність для широкого кола зацікавлених користувачів.

У питаннях облікової політики організації повинні розбиратися:

керівник організації, тому що він затверджує облікову політику;

бухгалтер організації, оскільки він формує облікову політику, тобто може грамотно і всебічно обґрунтовувати її зміст;

аудитор — облікова політика є одним з об'єктів аудиторської перевірки, і з неї звичайно починається сам процес перевірки;

податковий інспектор, тому що від багатьох принципів облікової політики залежить порядок формування того чи іншого об'єкта оподаткування.

У силу важливості наслідків прийняття облікової політики для внутрішнього життя організації і для зовнішніх користувачів бухгалтерська інформація є об'єктом пильного контролю з боку різних зацікавлених органів і осіб.

Таким чином, облікова політика організації — унікальний засіб, за допомогою якого, по-перше, здійснюється процес реальної лібералізації системи бухгалтерського обліку; по-друге, відбувається удосконалювання нормативної системи по бухгалтерському обліку і бухгалтерській звітності; по-третє, вирішуються протиріччя діючого законодавства.

Вибір облікової політики залежить від специфіки організації, особливостей управління, комерційної діяльності, поточних і довгострокових цілей. На облікову політику впливають податкові умови, пільги, валютна політика держави, характер володіння, форми власності, кваліфікація персоналу й ін.

При виборі облікової політики виходять з таких вимог, як:

сталість облікової політики протягом тривалого періоду;

регламентація принципів облікової політики діючою нормативною базою;

повідомлення зовнішніх споживачів інформації про зміни в обліковій політиці.

Говорячи про вибір сукупності методів ведення бухгалтерського обліку, припускають, що при формуванні облікової політики організації по конкретному напрямку ведення й організації бухгалтерського обліку здійснюється вибір одного способу з декількох, що допускаються законодавством і нормативними актами по бухгалтерському обліку. Таким чином, щоб грамотно реалізувати це положення, необхідно добре знати діючу нормативну базу як з погляду переліку тих питань, рішення яких входить чи не входить у компетенцію керівництва організації, так і з погляду того які питання ще залишаються не відрегульованими в законодавстві по бухгалтерському обліку.

При цьому затверджується:*

робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні й аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності і повноти обліку і звітності;*

форми первинних облікових документів, застосовуваних для оформлення фактів господарської діяльності, по яких не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;*

порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань організації;*

методи оцінки активів і зобов'язань;*

правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;*

порядок контролю за господарськими операціями;*

інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку. Сопко В.В. Бухгалтерський облік. - К.:КНЕУ, 2003. – С. 86-88.

Норма законодавства