При формуванні облікової політики передбачається, що: активи і зобов'язання організації існують відособлено від активів і зобов'язань інших організацій (допущення майнової відособленості). Таким чином, на балансі організації, як правило, не повинне бути майна, що не належить даної організації; тобто, перш ніж перевіряти, наприклад, правомірність включення в собівартість матеріалів амортизації устаткування чи нематеріальних активів, варто переконатися в наявності документів, що підтверджують право організації на дане майно.

Організація буде продовжувати свою діяльність у доступному для огляду майбутньому й у неї відсутні наміри і необхідність ліквідації чи істотного скорочення діяльності і, отже, зобов'язання будуть погашатися у встановленому порядку (допущення безперервності діяльності). В даний час не можна сказати, що дане допущення виконується всіма організаціями: частина організацій, в основному стосовних до сфери виробництва, — на грані банкрутства. Частина організацій тільки і створюються для того, щоб ліквідуватися в найближчому майбутньому. Це об'єктивна реальність складного і важкого періоду переходу до цивілізованих ринкових відносин.

Прийнята організацією облікова політика застосовується послідовно від одного звітного року до іншого (допущення послідовності застосування облікової політики). При реалізації даного допущення особливо важливе визначення перспектив розвитку організації, її стратегії, зважений аналіз діючого законодавства.

Факти господарської діяльності організації відносяться до того звітного періоду, у якому вони мали місце, незалежно від фактичного часу надходження чи виплати коштів, зв'язаних з цими фактами (допущення тимчасової визначеності факторів господарської діяльності). Це допущення називається також принципом нарахування.

Облікова політика організації повинна забезпечувати:

повноту відображення в бухгалтерському обліку усіх факторів господарської операції (вимога повноти);

своєчасне відображення фактів господарської операції в бухгалтерському обліку і бухгалтерській звітності (вимога своєчасності);

велику готовність до визнання в бухгалтерському обліку витрат і зобов'язань, можливих доходів і активів, не допускаючи створення схованих резервів (вимога обачності);

відображення в бухгалтерському обліку факторів господарської діяльності виходячи не тільки з їхньої правової форми й умов господарювання (вимога пріоритету змісту перед формою);

тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам по рахунках синтетичного обліку на останній календарний день кожного місяця (вимога несуперечності);

раціональне ведення бухгалтерського обліку, виходячи з умов господарської діяльності і величини організації (вимога раціональності).

Прийнята організацією облікова політика підлягає оформленню відповідною організаційно-розпорядницькою документацією (наказами, розпорядженнями і т.п.) організації.

Прийнята знову створеною організацією облікова політика вважається застосовуваної з дня придбання прав юридичної особи (державної реєстрації).

Основна умова — єдність облікової політики в організації. Це означає, по-перше, застосування обраних способів, усіма структурними підрозділами організацій, включаючи виділені на окремий баланс, незалежно від місця їхнього розташування. У противному випадку формована різними підрозділами облікова інформація буде непорівнянною і незвідною. По-друге, у відношенні якогось одного конкретного питання організація повинна використовувати один обраний спосіб, якщо інше не встановлено системою нормативного регулювання обліку. Крім того, формування облікової політики доцільно здійснювати в тісному взаємозв'язку з податковим обліком.

Під розкриттям облікової політики, згідно ПБУ, розуміється додання її гласності. Організація повинна розкривати прийняті при формуванні облікової політики способи бухгалтерського обліку, що істотно впливають на оцінку і прийняття рішень зацікавленими користувачами бухгалтерської звітності.

Істотними при цьому визнаються способи ведення бухгалтерського обліку, без знання і застосуванні яких зацікавленими користувачами бухгалтерської звітності неможлива достовірна оцінка фінансового положення, руху коштів чи фінансових результатів діяльності організації.

До способів ведення бухгалтерського обліку, прийнятим при формуванні облікової політики організації і підметом розкриттю в бухгалтерській звітності, відносяться способи амортизації основних коштів, нематеріальних і інших активів, оцінки виробничих запасів, товарів, незавершеного виробництва і готової продукції, визнання прибутку від продажу продукції, товарів, робіт, послуг і інші способи, що відповідають вимогам, приведеним у ПСБУ.

Склад і зміст підлягаючої розкриттю в бухгалтерській звітності інформації про облікову політику організації по конкретних питаннях бухгалтерського обліку установлюються відповідними положеннями по бухгалтерському обліку.

Якщо при підготовці бухгалтерської звітності має місце значна невизначеність у відношенні подій і умов, що можуть породити істотні сумніви в застосовності допущення безперервності діяльності, то організація повинна вказати на таку невизначеність і однозначно описати, чим вона обумовлена.

Зміна облікової політики організації може провадитися у випадках:*

зміни законодавства України чи нормативних актів по бухгалтерському обліку;*

розробки організацією нових способів ведення бухгалтерського обліку. Застосування нового способу ведення бухгалтерського обліку припускає більш достовірне представлення фактів господарської діяльності в обліку і звітності організації чи меншу трудомісткість облікового процесу без зниження ступеня вірогідності інформації;*

істотної зміни умов діяльності, що може бути зв'язане з реорганізацією, зміною власників, зміною видів діяльності і т.п.

Не вважається зміною облікової політики затвердження способу ведення бухгалтерського обліку фактів господарської діяльності, що відмінні від фактів, що мали місце раніше, чи виникли вперше в діяльності організації.

Особливе місце в обліковій політиці займають її методологічні, організаційно-технічні аспекти. Методологічні аспекти включають наступні позиції:

1. Критерії при віднесенні предметів до основних коштів чи до коштів в обороті.

2. Порядок нарахування амортизації по основних коштах і по нематеріальних активах.

3. Варіанти схеми записів для відображення нарахованої амортизації нематеріальних активів.

4. Способи розподілу загальновиробничих і загальногосподарських витрат.

5. Варіанти списання загальногосподарських витрат.

6. Порядок відображення на рахунку операцій по заготовлянню і приєднанню матеріальних цінностей.

7. Метод розрахунків матеріально-виробничих запасів і розрахунку їхньої фактичної собівартості.

8. Варіанти обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

9. Перелік резервів майбутніх витрат.

10. Порядок створення і використання резервів під зниження вартості матеріальних цінностей, під знецінення вкладень у цінні папери і під сумнівні борги.

14. Порядок обліку і ремонту (відновлення)