Торгівельний та платіжний баланс

План

1. Торговельний баланс, його основні статті.........................................................3

2. Платіжний баланс: суть та основні статті..........................................................5

3. Принципи сальдування платіжного та торговельного балансів......................6

4. Взаєзв’язок стану платіжного балансу

з тенденціями розвитку економічного циклу........................................................8

Література.................................................................................................................9

1. Торговельний баланс, його основні статті

Торговельний баланс - це співвідношення між вартістю експорту й імпорту протягом даного року (або іншого обраного періоду) незалежно від термінів їх оплати. Тому торговельний баланс входить у розрахунковий баланс. Регулювання торговельного балансу є найважливішим узагальнюючим інструментом планування й управління зовнішньою торгівлею країни, а оскільки торговельний баланс становить більшу частку в платіжному балансі, то, отже, він має значну вагу в управлінні всією системою зовнішньоекономічних зв'язків Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч.посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / За заг. ред. А. І. Кредісова. - К.: ВІРА-Р, 2002..

Платежі і надходження за "послуги" об'єднують надходження і платежі за використання однією країною транспорту інших країн (морського, залізничного, повітряного та ін., платежі за вантажно-розвантажувальні операції, портові збори тощо), за користування засобами міжнародного зв'язку (пошта, телеграф, телефон, радіозв'язок), за послуги міжнародного страхування, комісійні операції (наприклад, банкам за посередницькі, гарантійні та інші операції на міжнародному ринку).
"Послуги", як правило, займають значне місце в статтях надходжень розвинутих країн, а в країнах, що розвиваються, - у статтях платежів.

До некомерційних платежів і надходжень входять витрати і доходи від іноземного туризму, утримання дипломатичних представництв і місій, адміністративного і військового апарату в інших країнах, некомерційні грошові перекази, репарації тощо.

У складі доходів і платежів, пов'язаних із закордонними капіталовкладеннями:

платежі відсотків за іноземними позиками і банківськими вкладами;

латежі дивідендів за акціями іноземних підприємств; частина прибутків від іноземних підприємств, що належать монополіям даної країни.

Показники зовнішньої торгівлі традиційно займають важливе місце в платіжному балансі. Співвідношення вартості експорту й імпорту товарів утворює торговий баланс. Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, існують розходження між показниками торгівлі, платежів і надходжень, фактично зроблених за відповідний період.

Економічне значення активу чи дефіциту торгового балансу стосовно до конкретної країни залежить від її положення у світовому господарстві, характеру її зв'язків з партнерами і загальною економічною політикою. Для країн, що відстають від лідерів за рівнем економічного розвитку, активний торговий баланс необхідний як джерело валютних засобів для оплати міжнародних зобов'язань по інших статтях платіжного балансу. Для ряду промислово розвинутих країн (Японія, ФРН і ін.) активне сальдо торгового балансу використовується для створення другої економіки за кордоном.

Пасивний торговий баланс вважається небажаним і звичайно оцінюється як ознака слабості зовнішньоекономічних позицій країни. Це правильно для країн, що розвиваються, що випробують недостачу валютних надходжень. Для промислового розвитку країн це може мати інше значення. Наприклад, дефіцит торгового балансу США свідчить про активне просуванням на їхній ринок міжнародних конкурентів (Західної Європи, Японії, Тайваню, Південної Кореї й інших країн) по виробництву товарів більшої складності. У результаті міжнародного поділу праці, більш ефективно використовуються ресурси у світових масштабах. Дзеркальним відображенням дефіциту зовнішньої торгівлі США служить активне сальдо по цих операціях у згаданих партнерів, що використовують валютні надходження для закордонних капіталовкладень, у тому числі в США.

2. Платіжний баланс: суть та основні статті.

Загальний стан зовнішньоекономічних зв'язків країни ха-рактеризується її платіжним балансом.

Платіжний баланс — це співвідношення всієї сукупності надходжень з-за кордону та платежів за кордон за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць)

Якщо надходження платежів перевищує видатки, платіжний баланс вважають активним (таким. що має позитивне сальдо); у протилежному випадку — пасивним (таким, що має від'ємне сальдо) «Основи економічної теорії», А.Гальчинський, П. Єщенко, Ю. Палкін, К 1995.

Платіжний баланс містить дві групи показників:

надходження від нерезидентів (суб'єктів зовнішньоекономіч-ної діяльності з інших країн):

зовнішні видатки (платежі) резидентів (суб'єктів зовнішньо-економічної діяльності цієї країни).

Відповідно до рекомендацій Міжнародного валютного фонду (МВФ) кожна зазначена група передбачає такі статті:

А. Поточні операції

Товари

Послуги

Доходи від інвестицій

Інші послуги і доходи

Приватні одноразові перекази

Державні одноразові перекази

Р а з о м А: баланс поточних операцій

В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал

Прямі інвестиції

Портфельні інвестиції

Інший довгостроковий капітал

С. Інший короткостроковий капітал

Д. Помилки і припущення

Разом: А + В + С + Д

Е. Компенсуючі статті

Надзвичайні джерела покриття сальдо

Зобов'язання, що становлять валютні резерви іноземних офіційних органів

Р а з о м : А + В + С + Д + Е

Н. Підсумкові зміни резервів

Золото

Іноземна валюта

Кредити МВФ

Резервна позиція в МВФ

Інші статті

Зміст кожної зазначеної в платіжному балансі позиції потребує спеціального розгляду. Розрахунок їх надзвичайно складний, адже йдеться про платежі не тільки державних, а й приватних фізичних і юридичних осіб.

3. Принципи сальдування платіжного та торговельного балансів

Підсумки торгового балансу розраховують заданими митної ста-тистики, а платіжного — за результатами експортних та імпортних надходжень. Труднощі виникають також зі здійсненням розрахунків у різних валютах за різними курсовими співвідношеннями «Основи економічної теорії», А.Гальчинський, П. Єщенко, Ю. Палкін, К 1995.

Платіжний баланс країни завжди має бути зрівноваженим, проте та чи інша країна може мати в ньому "дефіцит" або, навпаки, "надлишок". Причому обидва терміни означають співвідношення всіх дебетових і кредитових операцій, крім тих (дебетових або кредитових), що з'являються внаслідок заходів, спеціально спрямованих на зрівноваження платіжного балансу.
Дефіцит платіжного балансу виникає тоді, коли надходження тієї або іншої країни недостатні для покриття її зобов'язань і країна здійснює додаткові операції, щоб урівноважити (сальдувати) платіжний баланс. Такою операцією звичайно є експорт золота. У деяких випадках як сальдуючу статтю треба розглядати також зміну запасів іноземної валюти, конвертованої в