Ймовірність вмерти у віці X років, не доживши до віку X + 1 рік, є часткою від ділення числа померлих на число людей, що дожили до даного віку, тобто:

де Lx – число людей, що дожили до віку х років

dx – число померлих при переході від віку х до віку х + 1 рік

Розрахунок тарифної ставки (актуарна калькуляція) включає визначення нетто-ставки, розмірів витрат на ведення справи, надбавки за ризик у майновому страхуванні й у страхуванні відповідальності, знижки на процентну ставку в страхуванні життя і пенсій.

По розрахунках по особистому страхуванню надбавка за ризик можлива, але звичайно не застосовується. Це зв'язано з тим, що обсяг страхової сукупності досить великий, а страхові суми порівняно невеликі.

У процесі актуарних розрахунків можливо використовувати соціальні моменти. Конкретні висновки з практики актуарних розрахунків пов'язані з часом, місцем і видом страхування. Актуарні розрахунки визначаються в залежності від мети, що поставив страховик, і загальноекономічних умов даної країни. Це означає, що при наявності тих самих об'єктивних факторів (прояв ризику, ступінь ймовірності, витрати на ведення справи) у залежності від соціальних умов остаточний актуарный розрахунок може мати кілька варіантів.

Актуарні розрахунки можна класифікувати за галузями страхування, за часовою ознакою, за ієрархічною ознакою.

Актуарні розрахунки за галузями страхування діляться на розрахунки по особистому страхуванню, майновому страхуванню, страхуванню відповідальності.

За часовою ознакою актуарні розрахунки діляться на звітні і планові.

Звітні — це актуарні розрахунки, що виконуються по вже виконаних операціях, тобто по наявним звітним даним. Ці розрахунки орієнтовані на діяльність страховика в майбутньому періоді часу при проведенні даного виду страхування. Тому звітні актуарні розрахунки називають ще наступними.

Планові актуарні розрахунки виконуються при введенні нового виду страхування, по якому відсутні які-небудь достовірні спостереження ризику. У цьому випадку використовують результати актуарных розрахунків по однотипному або близьким по змісту видам страхування, що вже проводяться страховою компанією. Після закінчення визначеного терміну (не менш 3 років) аналізуються отримані статистичні дані по даному ризику й у планові актуарні розрахунки вносяться відповідні корективи.

Таким чином, планові актуарні розрахунки перетворюються в звітні.

За ієрархічною ознакою актуарні розрахунки можуть бути загальними, тобто загальними для всієї території України, регіональними, тобто виконаними для окремих регіонів (область, місто, район), й індивідуальними, що виконуються для конкретного страхового товариства (страхової компанії).

При актуарних розрахунках використовуються показники страхової статистики. Страхова статистика являє собою систематичне вивчення найбільш масових і типових страхових операцій на основі використання методів обробки узагальнених підсумкових показників страхової справи.

У процесі актуарних розрахунків встановлюється розмір тарифної ставки. Тарифна ставка визначає, скільки грошей кожен страхувальник повинен внести в загальний страховий фонд з одиниці страхової суми. Тому вона повинна бути розрахована так, щоб сума зібраних внесків виявилася достатньою для виплат, передбачених умовами страхування.

Тарифна ставка складається з нетто-ставки і навантаження. При страхуванні відбувається замкнутий розподіл збитку між страхувальниками, тому при розрахунку нетто-ставки прийнято виходити з рівності:

П = В

де П – страхові платежі, що відповідають нетто-ставці, грн.;

В – страхові виплати, грн.

Отже, страхова компанія повинна зібрати таку суму страхових внесків, яку має потім виплатити страхувальникові.

На практиці при проведенні страхування сума виплачуваного страхового відшкодування постраждалим об'єктам, як правило, відрізняється від страхової суми по них. Причому якщо за окремим договором виплата може бути тільки меньше або дорівнює страховій сумі, середня по групі об'єктів виплата на один договір може і перевищувати середню страхову суму. Тому при розрахунку нетто-ставка корегується на коефіцієнт, що дорівнює відношенню середньої виплати до середньої страхової суми на один договір.

Для визначення нетто-ставки необхідно обчислити ймовірність страхового випадку (Р) і поправочний коефіцієнт (К) за наступними формулами:

; ,

де kв – кількість виплат (страхових випадків) за період (звичайно рік), грн.;

kd – кількість укладених договорів у даному році, од.;

– середня виплата на один договір, грн.;

– середня страхова сума на один договір, грн.

Тоді розрахунок нетто-ставки можна проводити за наступною формулою:

Тн = Р * К * 100, або ;

, ,

де Тн – тарифна нетто-ставка, грн.;

В — загальна сума виплат страхового відшкодування;

С — загальна страхова сума застрахованих об'єктів.

Дана формула є не що інше, як показник збитковості зі 100 грн. страхової суми. Крім нетто-ставки розраховують тарифну ставку (брутто-ставку):

де Т — тарифна ставка на 100 грн. страхової суми;

Тн – нетто-ставка;

Н0 — навантаження, що закладається в тариф у відсотках до тарифної ставки.

Збитковість страхової суми може бути розрахована як за видами страхування, однорідними об'єктами страхування, так і за окремими страховими ризиками.

Страхові внески, зібрані страховиком, використовуються ним як інвестиції (вкладений капітал), що приносять йому визначений доход.

При визначенні розміру тарифних ставок і резервів внесків по страхуванню життя для спрощення актуарних розрахунків використовують комутаційні числа.

1) Страховий внесок для віку X:

2) страхові виплати для віку X:

3) фонд страхових внесків:

4) виплати для сукупності страхувальників:

5) фонд страхового запасу:

де X – вік;

L – число осіб, що доживають до возрастав років;

n – процентна ставка капіталу в частках одиниці;

w – граничний вік за таблицею смертності.

При розрахунку нетто-ставки на дожиття застосовуються числа Dх і Мх, на випадок смерті — Сх, Nх, Мх, при розрахунку віку внесків у випадку смерті застрахованого — Rх.

Існують спеціальні таблиці, де приводяться комутаційні числа при різних процентних ставках.

Масові ризикові види страхування — це ті види страхування, що приблизно охоплюють значне число суб'єктів страхування і страхових ризиків, що характеризуються однорідністю об'єктів