Облік в галузях народного господарства

Зміст

4. Список використаної літератури...........................................................................6

1. Порядок розподілу торговельних націнок та витрат обігу, які відносяться на обсяг реалізованих товарів та нереалізованих залишків

Особливості відображення операцій в роздрібній торгівлі зумовлюються ще й тим, що більшість таких підприємств ведуть облік товарів за методом ціни продаж. В цьому випадку при реалізації товарів відображається лише їх продажна вартість та ПДВ, а їх первісна вартість списується в кінці звітного періоду, після списання реалізованої торгової надбавки.

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продаж-ної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговель-ної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму про-дажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та про-дажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Як правило, на практиці витрати підприємства, пов'язані з придбанням товарів, складаються із сум, сплачених постачальником, і ТЗВ.

У підприємств, що ведуть облік ТЗВ на окремому субрахунку собівартість реалізованих товарів дорівнюватиме сумі ТЗВ, що припадає на реалізовані товари згідно з рахунком, і собівартості реалізованих товарів без ТЗВ, визначеній як різниця між продажною вартістю товарів і розрахованою сумою торгової надбавки на реалізовані товари.

Підприємствами роздрібної торгівлі сума ТЗВ включається до рахунку 282 "Товари в торгівлі".

2. Особливості обліку будівельних матеріалів та обладнання

Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировини й матеріалів, які знаходяться в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва призначено рахунок 20 "Виробничі запаси". Цей рахунок активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів.

По дебету рахунку 20 "Виробничі запаси" відображаються надходження виробничих запасів на підприємство, їх дооцінка, по кредиту - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробка, відпуск (передача) на сторону, уцінка тощо.

Підприємства забудовники відображають рух будівельних матеріалів конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, kki належать до монтажі, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій. На даному субрахунку не обліковується обладнання, яке не потребує монтажу- транспортні засоби вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар та інше.

Витрати на придбання такого обладнання, що не потребує монтажу, відображаються безпосередньо на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" в міру надходження їх на склад чи інше місце зберігання експлуатації. Устаткування й будівельні матеріали, що передані підряднику для монтажу й виконання будівельних робіт, списуються з субрахунку 205 на рахунок 15 "Капітальні інвестиції" після підтвердження їх монтажу й використання.

3. Облік затрат і калькулювання собівартості продукції

Втрати на виробництво відрізняються за складом, економічним призначенням, питомою вагою у виготовлені та реалізації продукції, залежністю від обсягу виробництва тощо. Це робить необхідним групування витрат за визначеними ознаками. В залежності від характеру виробництва витрата поділяються за видами продукції (послуг) та етапами виробничою процесу (стадіями, переділами). Різні місця виникнення витрат передбачають їх облік за структурними підрозділами (цехами, відділами, ділянками, бригадами), за центрами відповідальності. Витрати також класифікуються за рядом інших ознак за економічними елементами та статтями калькуляції, за цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виникнення.

При калькулюванні собівартості реалізованої продукції необхідно керуватися вимогами П(С)БО 3, тобто врахувати, що з доходом під реалізації продукції, робіт, послуг необхідно співставляти тільки виробничу собівартість реалізованої продукції, до якої не включені наступні позиції адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, фінансові витрати і інші витрати.

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом званого періоду, нерозподілених постійних загально вироби й чи х витрат та понаднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати,

- прямі витрати на оплату праці,

- інші прямі витрати,

- загально виробничі витрати

.

Список використаної літератури.

5.В.М. Івахненко Курс економічного аналізу: Напвч. Посіб. – К.: Знання - Прес, 2000. –207с.

6.“Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств” Наказ МФУ від 30.11.99р. №291.

7.Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / за ред. проф.. Ф.Ф.Бутинця. 3-є вид., перероб. і доп. – Житомир: ЖІТІ, 2001. –672с.