КУРСОВА РОБОТА

Обігові кошти підприємства та ефективність їх використання

Зміст

ВСТУП

Безумовно, для нормального функціонування підприємства, необхідна наявність в певному обсязі засобів і джерел. Основні виробничі фонди, що складаються з будинків, споруд, машин, устаткування й інших засобів праці, що беруть участь у процесі виробництва, є головною основою діяльності фірми. Без їхньої наявності навряд чи б відбуватися будь-яка діяльність. Проте, для нормального функціонування кожного підприємства необхідні не тільки основні засоби, але й оборотні кошти, що представляють собою насамперед кошти, що використовуються підприємством для придбання оборотних фондів і фондів обігу. Таким чином для нормальної роботи підприємства необхідно як необоротні активи, так і оборотні, які забезпечують функціонування перших.

Однією з головною задач на підприємстві є правильно розподілити напрямки вкладення фінансових ресурсів, які змогло залучити для своєї діяльності підприємство між різними видами активів. Адже надмірна кількість необоротних активів призводить до того, що підприємство не в змозі завантажити їх на повну потужність внаслідок недостатності ресурсів для фінансування оборотних активів: сировини, комплектуючих, електроенергії і т.п. В той же час надмірна кількість оборотних активів призводить до наявності значної кількості запасів, які “заморожують” фінансові ресурси підприємства. І в першому і в другому випадку фінансові ресурси підприємства не використовуються з максимальною ефективністю, так як частина їх випадає з процесу обігу капіталу на підприємстві.

Саме тому знаходження оптимального співвідношення між різними видами активів підприємства є дуже актуальним питанням. Актуальність даної теми посилюється тим, що більшість вітчизняних підприємств мають в своєму розпорядженні дуже незначну суму фінансових ресурсів, тому, щоб вижити, мають розпоряджатися нею максимально ефективно.

Для цього необхідно провадити постійний моніторинг за динамікою та структурою бігових коштів підприємства з метою завчасного виявлення негативних тенденцій у структурі активів та розробці заходів з метою їх оптимізації.

Метою даної роботи є дослідження на прикладі конкретного підприємства структури його обігових коштів, виявлення негативних тенденцій та розробка рекомендацій по підвищенню ефективності їх використання.

Для досягнення мети роботи вирішувалися наступні завдання:

Розглянути сутність оборотних активів підприємства ;

Провести дослідження структури активів виробничого підприємства, виявити негативні тенденції;

Проаналізувати ефективність використання оборотних активів;

Окреслити можливі шляхи підвищення ефективності використання оборотних активів досліджуваного підприємства.

В якості досліджуваного підприємства було вибрано ВАТ “Електронприлад” (м. Київ), яке займається виготовленням контрольно-вимірювальної апаратури.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ОБІГОВИХ КОШТІВ

1.1 Сутність обігових коштів і їхня класифікація

Серед фахівців, які займаються фінансами підприємств відсутня одностайність у розумінні сутності обігових коштів. Це слідує навіть з того, що обігові кошти називають оборотними фондами, оборотними активами, оборотним капіталом, поточними активами тощо. Так Ізмайлова вказує, що оборотні активи (синоніми - поточні активи, оборотний капітал), це вид активів який забезпечує поточні потреби підприємства в сировині, матеріалах, товарах і т.п. і досить швидко завершують свій фінансовий кругообіг, трансформуючи з грошової в матеріальну форму і назад у гроші. Їхня ліквідність значно вище, ніж в основних фондів [4, c.32]. Проте в кожен даний момент часу, певна частина вкладеного в підприємство капіталу повинна бути зв'язана (іммобілізована) у залишках яких-небудь оборотних активів - запасів, дебіторської заборгованості й ін. Зниженню величини цих залишків сприяє прискорення оборотності поточних активів. У цьому випадку та сама сума вкладеного в підприємство капіталу принесе йому більший доход.

З позицій ліквідності розглядає оборотні активи і Черкасов, вказуючи, що оборотний капітал (оборотні кошти) - це поточні активи компанії, що є коштами чи можуть бути обернені в них протягом року чи одного виробничого циклу [17, c.88]. З точки зору авансування він розрізняє чистий оборотний капітал (власні оборотні кошти) визначається як різниця між поточними активами (оборотними коштами) і поточними зобов’язаннями (кредиторською заборгованістю). На такій же позиції знаходиться і Стоянова, яка вказує, що оборотні активи – це ліквідна частина активів підприємства, тобто та, яка може бути перетворена протягом року або менше в грошові кошти [13, c.7]. Однак треба зауважити, що ліквідність це одна з ознак оборотних активів, але далеко не головна. Зокрема по такій ознаці до оборотних активів можна віднести і основні фонди, на які є попит і які можна швидко перетворити в грошові кошти, наприклад, виробничі приміщення в столиці, так як на нерухомість попит останнім часом росте. І, навпаки, товарно-матеріальні запаси, особливо якщо вони “морально” застарілі проблематично перетворити в грошові кошти, тому що продукція виготовлена з них, навряд чи буде користуватися попитом, і прямий їх продаж теж може затягнутися на досить тривалий час.

Тому, обидва вищезгадані підходи мають недолік, так як розглядають оборотні активи виключно з позицій ліквідності та забезпечення діяльності підприємства. Розширює поняття оборотних активів Калабухова С.В., указуючи, що "оборотні активи відображають характер розміщення інвестованого в процес виробничої діяльності капіталу" [5, c.12]. При такому підході автор наголошує на тім, що спочатку відбувається процес інвестування частини капіталу, причому ця інвестиція повинна бути десь розміщена, для того щоб стати активами. Однак при такому визначенні губиться відношення активів до операційного циклу підприємства. Саме з позицій відносини оборотних активів до виробничо-господарського циклу розглядає оборотні активи Ковалев, указуючи, що "оборотні активи - це кошти, які інвестуються компанією у свої поточні операції під час кожного операційного циклу" [6, c.29]. Але з таким визначенням важко погодиться, тому що тоді оборотні активи обмежуються тільки тими засобами підприємства, що інвестуються під час кожного циклу, в той час