Крім того необхідно оптимізувати структуру самих оборотних активів підприємства, насамперед збільшивши частку грошових коштів підприємства.

Відразу видно, що оптимізація структури оборотних активів даного підприємства повинна проводитися в трьох напрямках:

оптимізація запасів;

зменшення і контроль за дебіторською заборгованістю;

підвищення частки грошових коштів в оборотних активах підприємства.

Ну і звичайно, крім оптимізації структури активів, необхідно вжити всіх заходів по максимально раціональному використання існуючого необоротного і оборотного капіталу. Необхідно провести маркетингові дослідження ринку на якому працює підприємство і на потенційних, з тим щоб випускати продукцію, яка давала б прибуток. Всі заходи повинні бути комплексними і включати в собі зміни по більш ефективній і технологічній організації виробництва і більш ефективному управлінні підприємством в цілому і окремими його складовими.

3.2. Шляхи вдосконалення складу активів ВАТ "Електронприлад”

Як видно з розрахунків, наведених вище, однією з болючих тем для даного підприємства є дебіторська заборгованість, що в умовах катастрофічної нестачі оборотних коштів призводить до ряду негативних моментів.

У сучасних умовах переважна більшість вітчизняних підприємств віддає перевагу продажу товарів та виконання робіт, послуг не в кредит, а за фактом оплати. Однак конкурен-ція диктує свої умови: роботи виконуються, зростає дебіторська заборгованість. Контроль за цією ситуацією дає змо-гу не лише зменшити саму дебіторську заборгованість, а й видатки на її утримання (необхідно відшкодовувати тимчасово відсутні оборотні фонди) [7].

Як свідчить таблиця 3.1, дебіторська заборгованість є однією з болючих тем для підприємства.

Таблиця 3.1

Показники дебіторської заборгованості для досліджуваного підприємства  |

2000 | 2001 | 2002 | 2003

Дебіторська заборгованість на кінець року, тис. грн. | 353,7 | 397,40 | 1395,80 | 580,60

Середня дебіторська заборгованість, тис. грн.  | 375,55 | 896,60 | 988,20

Оборотність дебіторської заборгованості, рази/рік  | 6,83 | 3,00 | 2,94

Період погашення дебіторської заборгованості, днів  | 52,71 | 119,91 | 122,34

Доля дебіторської заборгованості в оборотних активах  | 11% | 31% | 26%

Відношення дебіторської заборгованості до виручки від реалізації  | 0,15 | 0,33 | 0,34

Як видно з таблиці 3.1, загальна ситуація з дебіторською заборгованістю на підприємстві погіршується По-перше, збільшується її частка в виручці від реалізації, що свідчить про надто ліберальну політику щодо покупців.

По-друге, росте період погашення дебіторської заборгованості і, відповідно зменшується її оборотність. Таким чином все більша частина фінансових ресурсів підприємства “заморожується” у вигляді кредитування покупців, що викликає труднощі з фінансуванням поточної діяльності самого підприємства.

Це означає, що необхідно прийняти заходи по встановленню дебіторської заборгованості на рівні 20% з прискоренням її оборотності.

Виходячи з того, що строк погашення дебіторської заборгованості в 2002 році становив близько 52 днів, а в 2003 – 122 дні, можна пропонувати керівництву “запланувати” даний показник на 2004 рік на рівні 90 днів.

Досягти цього, можна, використовуючи товарний кредит, проценти за який нараховуватимуться наступним чином:

Перші три місяці: безпроцентний;

Наступні три місяці – 2% щомісячно;

Кожен наступний місяць – плюс 0,5%.

Так як основна маса покупців розраховується протягом перших трьох місяців, то таке нововведення збереже клієнтуру підприємства. Водночас наростаючі проценти протягом наступних місяців дозволять втримати показник по строку погашення дебіторської заборгованості на запланованому рівні 90 днів і перебороти негативну тенденцію до його зростання.

При цьому коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зросте з 3 до 4, а отже і припиниться негативна тенденція до зменшення даного показника.

Окрім того необхідно використовувати сучасні ефективні методи інкасації дебіторської заборгованості [7].

Розробка політики інкасації дебіторської заборгованості передбачає вста-новлення на підприємстві чи установі певної системи процедур, пов'язаних із справлянням боргів. До цих процедур можуть входити письмові попередження, телефонні розмови з головними менеджерами підприємства-покупця, подання до арбіт-ражного суду позову про банкрутство тощо. У системі цих процедур можуть бу-ти застосовані й спеціальні методи прискорення інкасації дебіторської заборго-ваності — факторинг, облік векселів (якщо товарний кредит оформлено векселем) тощо. Слід проявляти певну твердість у фінансових стосунках із позичальниками.

Дебіторська заборгованість клієнтів є, по суті, безпроцентною позичкою покупцям. Перш ніж прийняти рішення про послаблення розрахункових умов, треба порівняти витрати на утримання на балансі додаткової дебіторсь-кої заборгованості клієнтів із вигодою від приросту обсягу продажу. Якщо ре-зультат такого порівняння дає чистий прибуток, підприємство чи установа може послаби-ти свої розрахункові умови клієнтам.

Оптимізація запасів і витрат передбачає використання інформації про запаси і витрати, що не міститься в бухгалтерській звітності і відноситься до комерційної таємниці, тому ця інформація повинна бути детальною, оперативною, давати - можливість контролювати господарські операції, виявляти причини і коригувати відхилення від плану, допомагати приймати економічно обґрунтовані рішення.

Варто підкреслити, що передумовою оперативного аналізу стану запасів і витрат є використання комп'ютерних технологій збору, обробки і збереження оперативної економічної інформації. Варто відзначити, що відсутність комп'ютерного складського обліку на підприємстві знижує можливості керівництва по управлінню запасами. В зв’язку з чим необхідно зробити комп’ютеризацію складського обліку досліджуваного підприємства. Необхідно налагодити управлінський облік запасів і витрат на підприємстві.

У методиках аналізу, що використовується на підприємстві, внутрішній аналіз виробничих запасів не відповідає повною мірою вимогам оперативності. Найбільшим недоліком є підведення підсумків по стану запасів на кінець періоду (як правило, на кінець року), і, як наслідок, неможливість виявлення недостатності (надлишків) запасів окремих видів.

Досліджуване підприємство в рамках