Крім того, на досліджуваному підприємстві виникає критична ситуація, коли на поповнення запасів не вистачає коштів.

Керівництву підприємства необхідно доручити фінансовій службі розрахувати необхідний розмір коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції, розрахувати норматив оборотних коштів у виробничих запасах. Проте, такий розрахунок має проводитися не для фіксації обсягів запасів, а як база для ретельного аналізу наявних виробничих запасів з наступним коректуванням фактичних запасів і вилученням з них надлишкових, а також з метою уточнення діючих на початок розрахункового періоду нормативів у відповідності зі змінами в цьому періоді показників виробництва.

Варто підкреслити, що точність розрахунку нормативу оборотних коштів у виробничих запасах залежить від правильного визначення норми запасу матеріальних ресурсів, що складається з транспортного запасу, підготовчого запасу, поточного і резервного запасів. У сучасній практиці, якщо порушені всі горизонтальні і вертикальні зв'язки між підприємствами, дотримувати точності такого розрахунку дуже важко.

Тому можна порекомендувати розраховувати необхідний розмір коштів, що інвестуються в товарно-матеріальні запаси на основі даних про середній залишок товарно-матеріальних запасів і собівартості одиниці продукції [13, 14].

При цьому середню інвестицію у виробничі запаси рекомендується визначати за формулою:

(3.1)

де Q – сума залишків товарно-матеріальних запасів на початок і на кінець періоду;

S - собівартість одиниці продукції.

Крім того, визначення оптимального обсягу фінансових ресурсів, що будуть вкладатися у виробничі запаси, буде більш вірним, якщо розрахунок буде проводитися за допомогою вищенаведеної формули, ніж на основі методу розрахунку нормативу оборотних коштів у виробничих запасах, тому що метод розрахунку нормативу передбачає використання таких показників, як середньодобове споживання матеріалів у вартісному вираженні і норма запасу в днях, а на сьогоднішній день в умовах нестабільної економіки дуже важко визначити правильну норму запасів і відобразити реальну вартість спожитих матеріалів.

Світова практика показує, що керування запасами буде більш ефективним, якщо в рамках внутрішнього аналізу дослідження будуть проводитися за допомогою економіко-математичних моделей. Широке використання математичних методів є важливим напрямком удосконалення управлінського аналізу, тому що підвищується ефективність аналізу діяльності підприємств і їхніх підрозділів за рахунок скорочення термінів проведення аналізу, більш повне охоплення впливу факторів на результати комерційної діяльності, заміни наближених і спрощених розрахунків більш точними обчисленнями, постановки і рішення нових багатомірних задач аналізу, практично не виконуваних вручну чи традиційними методами.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Як показав аналіз обігових підприємства ВАТ “Електронприлад”, в їх динаміці і структурі відбувається ряд негативних тенденцій.

Невпинно відбувається зменшення обсягу активів, якими розпоряджається підприємство. Це вказує на згортання господарської діяльності підприємства.

В структурі активів можна відмітити ряд негативних моментів:

Зменшується частка обігових коштів у активах підприємства;

Зменшується доля запасів у оборотних активах;

Надзвичайно сильно скоротилася частка грошових коштів;

Велика частка дебіторської заборгованості при одночасному збільшенню періоду погашення.

Керівництву слід змінити досить ліберальну політику у розрахунках з покупцями, про що свідчить зменшення оборотності дебіторської заборгованості при одночасному зростанню її частки в обсягах усіє реалізованої продукції. Ще більше погіршує ситуацію паралельна тенденція до більш жорсткої політики у розрахунках з досліджуваним підприємством його постачальників. Внаслідок цього воно вимушене значну частину поставок отримувати по передоплаті і постійно збільшувати оборотність кредиторської заборгованості. Все це викликає гостру нестачу грошових коштів для фінансування діяльності підприємства.

Тому для підприємства необхідним являється проведення комплексу заходів (і не лише фінансового характеру) по оптимізації структури активів підприємства.

Робота має провадитися по кільком напрямкам:

Збільшення долі оборотних активів;

проведення комплексу заходів, направлених на прискорення інкасації дебіторської заборгованості з метою вивільнення частини своїх ресурсів і направлення їх на фінансування своєї діяльності, а не на кредитування покупців;

Проведення заходів по реалізації частини виробничих приміщень (необоротних активів), з метою направлення виручених коштів на збільшення оборотного капіталу. Це дозволить ліквідувати диспропорцію між необоротними і оборотними активами і сприяти більш ефективному використанню останніх;

формування строкового депозиту з частини виручених коштів, що дасть можливість використовувати його у якості високоліквідної застави і отримати таким чином доступ до банківських кредитів.

Паралельно мають бути проведені заходи по реструктуризації системи організації виробництва та управління підприємством. Без цього заходи лише у фінансові сфері не призведуть до поліпшення ефективності використання фінансових ресурсів та поліпшення фінансового стану, а, лише відтягнуть банкрутство.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы: Курс лекций. — М.: ИНФРА. — 1998. — С. 264.

Василик О. Д. Теорія фінансів; Підручник. - К.: НІОС. — 2000. — С. 702.

Зятковський І. В. Теоретичні засади фінансів підприємств // Фінанси України. — 2000. — № 4. - С. 23-26.

Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: навч. Посібник. – К.: МАУП. – 2001. – 152 с.

Калабухова C. В. Основні напрямки упралінського аналізу обороного капіталу/ НАН України;Інститут економіки промисловості. – Донецьк, 1998.- 48 с.

Ковалёв В. В, Введение в финансовый менеджмент. — Г.: Финансы и статистика. — 2000. –464 с.

Коробов М.Я. Фінансово-економ.ічний аналіз діяльності підприємств. — К.: Знання; — 2000.-308 с..

Коробовник А.М. Деякі аспекти управління дебіторською заборгованістю// Фінанси України, 2001, №12. Ст. 92-97.

Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій: Затв. Наказом Агенства з питань запобігання банкрутству від 23 лютого 1998 №22