може бути виявлена необхідність коректування місії і поточних цілей підприємства. Ділова практика свідчить, що підприємство повинне регулярно аналізувати області діяльності, у яких воно може реалізовувати свої конкурентні переваги, і в такий спосіб одержувати високі доходи. Результатом такого аналізу може стати рішення про вихід з деяких областей бізнесу і продажу відповідних активів. Чи, навпаки, виявиться доцільним розширити визначений напрямок бізнесу, додати родинне підприємство до корпоративного портфеля. При цьому бізнес-портфель повинен бути збалансований з використанням, наприклад, підходу Бостонської консультаційної групи.
Висновок.
Існують три класи показників рентабельності, використовуваних для оцінки ефективності інвестиції й обраної інвестиційної стратегії.
1. Розраховані на основі прибутку і прибутку, що показують співвідношення, і виторги від усіх видів діяльності підприємства (коефіцієнт граничного рівня валового прибутку, чистого прибутку). Дані показники використовуються при контролі взаємозв'язку цін, кількості виробів, витрат і дозволяють судити про зміну попиту на продукцію (виріб), ризику розглянутого проекту, ефективності використання позикових кошт, керуванні податковими витратами.
2. Розраховані в зв'язку з використанням кошт, вкладених у розвиток підприємства (коефіцієнти рентабельності виробничих активів, рентабельності інвестицій, рентабельності власних кошт). Коефіцієнт рентабельності активів характеризує ступінь прибутковості всього потенціалу підприємства. Коефіцієнт рентабельності інвестицій характеризує ефективність тільки частини всіх кошт — у довгострокових інвестиціях і капіталізованому прибутку. По даному показнику можна судити про фінансове становище підприємства: фінансова стійкість знижується, якщо процентна ставка на позикові кошта стає вище, ніж коефіцієнт рентабельності інвестицій.
3. Третя група показників рентабельності розраховується на основі потоків наявних кошт, тобто характеризує наявний прибуток на одиницю вкладених коштів (власних, позикових, сукупних). Показники рентабельності даної групи, приведені з урахуванням часу, використовуються також для оцінки ефективності на основі динамічних методів.
Список використаної літератури:
Ансофф И. Стратегическое управление. – 1989.
Горемыкин В.А., Богомолов О.А. Экономическая стратегия предприятия. – 2001.
Карлоф Б. Деловая стратегия. – 1991.
Дикань В.Л., Иванилов А.С. Инновационная и инвестиционная политика. – 1996.
Стратегія підприємства та стратегічний менеджмент: Навч. посібник / Ю.В. Соболев, В.Л. Дикань, О.Г. Дейнека. – 2002.
Маркетинг: принципи і функції: Навч. посібник для вищих навч. закладів. – 2001.
Котлер Ф. Основи маркетингу. – 1990.
Маркетинг/ Упоряд., вступ. Ст. А.І. Кредисова. – 1994.
Маркетинг/ Под ред. Е.А. Уткіна. – 1998.
Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: Теория, практика и методология. – 1990.
Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика. – 1994.
