Суспільству відомі п'ять історичних форм (типів) власності: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична і соціалістична. Особливістю ж цих економічних форм власності є те, що кожній з них притаманна відповідна форма права власності. Право власності відсутнє було в первіснообщинний період, в якому розподіл матеріальних благ здійснювався за існуючими традиціями та певними моральними уявленнями. Виникнення права власності бере початок з становленням рабовласницького ладу, коли відбувалося зародження держави і права.

Звичайно перераховані форми власності істотно відмінні одна від одної. Водночас рабовласницьку, феодальну і капіталістичну форми власності об'єднує панування приватного привласнення засобів виробництва і продуктів праці. Кожний перехід від однієї форми власності до іншої супроводжувався також певними позитивними змінами в правовому регулюванні відносин власності. Багатовікове формування капіталістичного способу виробництва призвело водночас до утворення високоефективної системи права власності, в якій переважна частина суспільства стає реальними власниками, а поступальність виробництва забезпечена значними матеріальними стимулами до праці.

Капіталістичний спосіб виробництва та притаманна йому капіталістична приватна власність не є ідеальною системою існування суспільства. Необмежена капіталістична приватна форма привласнення здатна породжувати такі негативні наслідки, як: зосередження основних багатств, створених працею всього народу, у невеликої групи людей; і катастрофічне збіднення переважної частини народу; поширення масового безробіття; поділ народу на антагоністичні класові групи за майновою ознакою; та інші. Такі негативні явища призводять до класового протистояння в суспільстві, страйків та інших форм соціального протесту.

Світовій практиці відомі два шляхи подолання цих негативних явищ капіталістичної системи — еволюційний і революційний. Перший шлях зводиться до оптимізації правового врегулювання капіталістичного виробництва та відносин власності, яке урівноважує інтереси усіх груп населення та усуває певною мірою антагоністичне протистояння між ними. Другий шлях супроводжується застосуванням радикальних методів усунення класових суперечностей (головним чином насильницьких методів) без врахування визначальних об'єктивних законів розвитку суспільства, наступного їх переростання в громадянську війну. Вибір цих двох шляхів залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів економічного та ідеологічного змісту, наприклад, від стану майнового розшарування і гостроти суперечностей в суспільстві, від бажання і спроможності правлячої верхівки йти шляхом прогресивних перетворень в державі, від рівня розвитку демократичних інститутів і політизації громадян в суспільстві.

У кожній державі центральним правовим інститутом є інститут власності. Його регламентація визначає характер регулювання інших інститутів цивільного права. Серед численних нормативних актів в Україні щодо питань власності важливе місце займають Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р. та Цивільний кодекс України (розділ 11). Радикальні економічні й політичні перетворення в суверенній і незалежній Україні мають на меті побудувати нову модель господарської системи. Її фундамент складають різноманітні форми власності відповідних суб'єктів, їх рівноправність і змагальність. Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен перетворитися в поєднанні з державним регулюванням в активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учасників суспільного виробництва.

3. Задачі

3.1. Щоб зробити одиницю товару, одна група товаровиробників затрачає на її виробництво – 1, друга - 2, третя - З годин. Визначите суспільно-необхідний час на виробництво товару, якщо відомо, що 1-ша група виготовила - 20, 2-га - 320, 3-я - 60 одиниць товару. Яке соціально-економічне положення кожної групи товаровиробників?

Суспільно-необхідний час становить:

Т = 1Ч20 + 2Ч320 + 3Ч60 = 20 + 960 + 180 = 1160.

Друга група має найбільш вигідне суспільно-економічне положення.

3.2. Авансований капітал складає 400 грошових одиниць, обіговий капітал - 200 грошових одиниць, час обігу - 3 місяці, основний капітал служить 5 років. Визначте загальний обіг капіталу за рік.

Тривалість обороту капіталу багато в чому залежить від органічної будови капіталу (відношення основного і оборотного капіталу). Чим вища доля основного капіталу в загальній його сумі, тим повільніше він обертається, і навпаки, при збільшенні питомої ваги оборотних активів прискорюється загальна оборотність капіталу. Залежність загальної тривалості обороту капіталу можна виразити наступним чином:

ТОБ = ТОБ.К : ПВОБ.К, (3)

де ТОБ – середня тривалість обороту загальної суми капіталу; ТОБ.К – тривалість обороту оборотного капіталу; ПВОБ.К – питома вага оборотного капіталу в загальній сумі.

Питома вага оборотного капіталу в загальній сумі становить:

ПОБ.К. = 200/400 = 0,5

Середня тривалість обороту загальної суми капіталу становить:

ТОБ = 3Ч0,5 = 1,5 (міс.)

Загальний обіг капіталу за рік становить:

N = 12/1,5 = 8 (разів).

3.3. Авансований капітал складає 800000$ при органічній будівлі капіталу 3:1, ступінь експлуатації - 20%, норма нагромадження - 40%. Які будуть розміри капіталу на початок третього року його функйціонування?

Органічна будова капіталу – відношення основного капіталу до оборотного.

В основі моделі Харрода знаходиться рівняння, спрощений вигляд якого буде таким:

S =C*G, (4)

де S – норма нагромадження, С — так званий маржинальний коефіцієнт, G -
темп економічного зростання або темп приросту.

Норма нагромадження (S) — співвідношення загальної міри інвестицій і
разового обсягу доходу:

S = I/Y0. (5)

Маржинальний коефіцієнт (С) показує кількість інвестицій потрібних для
приросту доходу на 1%; він близький до показника капіталомісткості продукту.

Розмір капіталу на