створені на засадах угоди між юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприєм-ницької діяльності з метою ведення спільної діяльності і одержання прибутку. Господарські форми об’єднань підприємств спроможні призвести до виникнення монополізму в економіці, але цьому запобігає атимонопольна політика держави.
Треба зазначити, що товариства є юридичними особами. Вони можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України [1,2]. Товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, а також виступати в суді від свого імені. Господарське товариство може придбати частки (акції), активи ін-ших господарських товариств. Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємс-тва, установи, організації, а також громадяни. Підприємства, установи та організації, які стали учасниками това-риства, не ліквідуються як юридичні особи. Акіонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з до-датковою відповідальністю створюються і діють на підставі установ-чого договору і статуту, повне і командитне товариство – установчо-го договору. Якщо в установчих документах товариства не вказано строк його діяльності, товаритво визнається створеним на невизначений строк. Слід сказати, що товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Учасники товариства мають певні права:
- брати участь в управлінні справами товариства в порядку, виз-наченому в установчих документах, за винятком випадків, передба-чених законодавством України;
- брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати йо-го частку (дивіденди);
- вийти в установленому порядку з товариства;
одержувати інформацію про діяльність товариства.
До господарських товариств належать: акціонерні товариства, то-вариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства і командитні товариства [6].
Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.
Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.
У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.
Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.
Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товарист-во, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких виз-начається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів [4, 8]. У випадках, предбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товарис-тва також у межах невнесеної частини вкладу. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статут-ний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збо-ри учасників.
Товариством з додатковою відповідальністю визнається товарист-во, статутний фонд якого поділений на частки визначених установ-чими документами розмірів. Учасники такого товариства відповіда-ють за його борги своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в ус-тановчих документах [9].
Повним називається таке товариство, всі учасники якого займа-ються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну від-повідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Ведення справ повного товариства здіснюється за загальною згодою всіх учасників. Повноваження учасника на ведення справ товариства припиняються повно або частково з припиненням діяльності самого товариства у зв’язку з відмовою учасника від доручення чи скасування доручення на вимогу хоча б одного з решти учасників.
Командитним товариством визнає ться товариство, в якому один або більше учасників несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у май-ні товариства (владкників). Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відпові-дальність за боргами товариства. Вкладник може вступити до цього товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.
Вклади учасників та засновників товариства:
Учасники та засновники товариства можуть робити певні вклади. Це можуть бути [11]: будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, документи; права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, а також майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність – патенти, ліензії, ноу-хау, технічна документація тощо), грошові кошти (в тому числі в іноземній валюті).
Для формування статутного фонду забороняється використовувати бюджетні кошти, а також кошти, одержані в кредит та під заставу. Фінансовий стан засновників (крім фізичних осіб) відкритих акціонерних товариств щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду повинен бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою).
У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного фонду, а також інші фонди. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку. Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання. Слід зазначити, що у товариствах відбуваються перевірки фінансової діяльності товариства. Вони здійснюються державними податковими адміністраціями та інспекціями в районах, містах та районах