Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. Треба сказати, що при реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) так само, як І акціонерне товариство, є суб'єктом колективної власності, має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається статутними документами. Згідно із законодавством України у то-варистві з обмеженою відповідальністю створюється статутний капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквіва-лентної 100 мінімальним заробітним платам. Для порівняння: у більшості країн Європейського Союзу (ЄС) мінімальний розмір статутного капіталу ТОВ встановлено на рівні 25 тис. євро; у Швейцарії — 20 тис. франків [7].

На відміну від Росії чи Німеччини ТОВ в Україні не можуть створюватися однією особою, для цього потрібно мінімум 2 особи. Власниками (учасниками, засновниками) ТОВ можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Державні підприємства не можуть бути засновниками господарських товариств.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідаль-ністю кожен з учасників зобов'язаний зробити до статутного ка-піталу внесок не менше 30 % зазначеного в установчих докумен-тах розміру, що підтверджується документами, виданими банків-ською установою.

Учасник зобов'язаний внести необхідні кошти у повному об-сязі не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невико-нання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час про-строчки 10 % річних з недовнесеної суми. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю сплатив свій вне-сок, видається свідоцтво товариства [15].

Відповідальність учасників ТОВ за борги підприємства об-межується їх внесками у власний капітал. Такий статус полег-шує залучення власного капіталу ТОВ із зовнішніх фінансових джерел. У разі ліквідації товариства вимоги його власників за-довольняються в останню чергу, після погашення претензій кредиторів.

Недоліком в організації фінансування ТОВ є складність і витратність передачі права власності на частки. На відміну від акцій АТ, частки ТОВ є не досить мобільними, оскільки відсутній орга-нізований ринок торгівлі ними. Окрім цього, операція купівлі-продажу (переуступлення) часток має бути нотаріально посвідче-на. Якщо фізична чи юридична особа викуповує частку у статут-ному капіталі ТОВ, яка належить іншій особі, така операція офор-млюється у формі договору купівлі-продажу частки. При оплаті частки у повному розмірі зазначена угода підтверджується не тіль-ки платіжними документами, а й відповідним свідоцтвом, що ви-дається товариством з обмеженою відповідальністю [14].

Для ТОВ, як і для інших підприємств, корпоративні права яких не мають обігу на фондовій біржі, характерним є загострення про-блематики інформаційної асиметрії під час торгівлі частками, що ускладнює їх продаж третій стороні. Потенційний покупець частки може виходити з того, що учасник прагне продати корпоративні права через очікувану збиткову діяльність чи конфліктну ситуацію між власниками. Отже, продавець вимушений запропонувати мі-німальну ціну продажу частки. Враховуючи перелічені чинники, пов'язані зі складністю реалізації часток, вклади у статутний капі-тал ТОВ здійснюються на максимально тривалий період.

Учасника ТОВ (на відміну від АТ) може бути виключено з то-вариства на підставі одностайного рішення зборів учасників то-вариства у разі систематичного невиконання своїх обов'язків або якщо він своїми діями перешкоджає досягненню цілей товарист-ва. До числа типових зобов'язань, які на практиці не виконують-ся, можна віднести неповне внесення необхідних коштів (внеску) у статутний капітал згідно із засновницьким договором.

Законодавством передбачені певні особливості при передачі прав власності на частки ТОВ у разі правонаступництва. На від-міну від інших форм організації бізнесу, правонаступники мають лише переважне (а не автоматичне) право вступу до товариства. Збори учасників мають право відмовити правонаступникові окремого учасника у прийнятті до товариства.

У разі виходу учасника (чи його правонаступника) з ТОВ йо-му виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Також виплачується належна частка прибутку, одержаного товариством у звітному році до мо-менту виходу. Звернення стягнення на частку учасника у товаристві з обмеженою відповідальністю по його власних зобов'язан-нях не допускається.

Реалізація права учасника ТОВ на участь в управлінні під-приємством аналогічно, як і для АТ, здійснюється на основі його участі у зборах власників. Учасники мають кількість голосів, про-порційну розміру їх часток у статутному капіталі. Повнота впли-ву окремого учасника на діяльність та управління підприємством залежить від величини його частки. Разом з тим власники ТОВ мають більше можливостей участі в управлінні, ніж акціонери АТ. Це зумовлено тим, що визначення основних напрямів діяль-ності ТОВ, затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесення змін до статуту відбувається на основі одностайного голосування на зборах власників.

Фінансування товариства може здійснюватися на основі до-даткових внесків учасників, тезаврації прибутку, залучення бан-ківських і комерційних позичок, у т. ч. шляхом емісії облігацій (за певних обставин). У разі, якщо кредитоспроможність товари-ства та його активи є недостатніми для залучення необхідних розмірів кредитних ресурсів, окремі учасники ТОВ можуть нада-вати поручительства чи інші види кредитного забезпечення під позички, які виділяються цьому товариству. Завдяки цьому роз-ширюються можливості фінансування підприємства. У такому разі відповідальність учасників за зобов'язаннями ТОВ не обме-жується їхніми вкладами у статутний капітал, а додатково поши-рюється на майно, надане у кредитне забезпечення.

Досить часто