Отож, як видно видно із наведених вище визначень різних видів господарських товариств усі вони мають спільні та відмінні риси один від іншого, переваги та недоліки у здійсненні внесків до статутного фондів, у розподілі одержаного чистого прибутку, у відповідальності, яку несуть учасники господарських товариств, у розподілі власності товариства в разі припинення його діяльності чи ліквідації.

Усі товариства створюються на засадах угоди між зацікавленими юридичними або фізичними особами шляхом об’єднання їх майна з метою здіснення спільної підприємницької діяльності, як виробничого так і невиробничого характеру (надання різноманітних послуг – фінансових, банківських, страхових, будівельних, транспортних, телекомунікаційних, зв’язку, освітніх, соціальних, туристичних, маркетингових, консультаційних тощо), що фіксується в установчих документах [13].

Розподіл прибутків серед учасників господарських товариств різних видів здіснюється пропорційно до їх внесків до статуту. Учасники акціонерних товариств одержують прибутки у формі доходів по акціях – дивідендів. Учасники інших товариств одержують доходи у формі виплат із чистого прибутку товариства за звітний період.

Розмір відповідальності, яку несуть учасники господарських товариств за їх зобов’язанніми та збитками можна ранжувати від мінімально можливих до максимально можливих втрат в майні учасників товариств. Так, найменше втрат понесуть учасники товариств з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств, лише в розмірі власного внеску в СФ. Більших збитків понесе учасник товариства з додатковою відповідальністю, який крім внеску в СФ втрачає додатково належне йому майно, граничний розмір відповідальності передбачається в установчих документах. Максимальні збитки в разі банкрутства чи ліквідації господарських товариств несуть учасники повних товариств. Щодо відповідальності учасників за зобов’язаннями командитних товариств, то можна відмітити, що учасники поділяються на дві категорії: ті, відповідальність яких обмежується їх внесками в майні товариства, і ті, які понесуть втрати всім своїм майном.

Наявне законодавство, яке часто змінюється та динамічна кон’юнктура ринків призводять до того, що зараз більшість господарских товариств створені у формі акціонерних товариств (переважно закритих акціонерних товариства) та товариств з обмеженою відповідальністю, що зрозуміло із описаних вище переваг.

2. Акціонерна форма організації підприємств та

особливості її функціонування.

На певному етапі свого розвитку (19 століт-тя) суспільство зіткнулося з проблемою, суть якої полягала в тому, що індивідуальні капітали, якими б великими вони не були, виявилися недостатніми для організації великих підприємств, а саме: спорудження залізниць, будівництва велетенських фабрик і заводів, заснування великих банків тощо. В той же час дрібне будівництво, основане на індивідуальній приватній власності, задовольнити зростаючі потреби людей вже не могло. Окрім того, приватна індивідуальна власність, відокремлюючи безпосереднього товаровиробника від засобів виробництва, стає гальмом у розвитку продуктивних сил суспільства. Виникає об'єктивна необхідність у персоніфікації власності.

Щоб подолати цю суперечність (між зростаючими потребами суспільства й можливостями дрібного виробництва), необхідно було шукати таку форму організації суспільного виробництва, яка б, з одного боку, дала можливість об'єднати невеликі індивідуальні капітали в єдиний великий капітал, а з іншого, – зацікавити безпосередніх робітників і власників індивідуальних капіталів у ефективному функціонуванні підприємства, основаного на таких засадах. Такою формою організації виробництва й мобілізації капіталу стало акціонерне товариство [15].

Таким чином, основна причина виникнення акціонерних това-риств полягає в протиріччі між зростаючим обсягом виробницт-ва та обмеженими розмірами індивідуального капіталу. Поряд з цим слід зважити на постійну конкурентну боротьбу і суперечно-сті в класі капіталістів. З одного боку, точилася боротьба між різ-ними групами функціонуючих капіталістів-підприємців за пріо-ритетне отримання вигідних позичок у банках. З іншого боку, мала місце також боротьба між функціонуючими підприємцями і власниками позичкового капіталу за розподіл отриманого прибу-тку (тобто за розміри своїх доходів). Необхідно відзначити і ту обставину, що суспільне виробництво розвивається нерівномір-но, у формі економічних циклів, що зумовлює і нерівномірність пропозиції позичкового капіталу. Згадані причини змушують підприємців укладати угоди про заснування акціонерних това-риств і мобілізацію капіталів завдяки випуску акцій.

Акціонерне товариство – це підприємство, капітал якого утворюється за рахунок внесків його учасників (акціонерів) шля-хом придбання ними акцій [8]. Капітал, утворений таким чином називається акціонерним капіталом. У структурі акціонерного капіталу (власності) виокремлюють власний та запозичений капітал. Перший складається з коштів, отриманих від випуску і реалізації цінних паперів та резервного капіталу, що утворюється в результаті відрахувань від прибутку та їх інвестування у виробництво. Власний капітал також може збільшуватись від подальших випусків акцій. Запозичений капі-тал утворюється за рахунок банківського кредиту та коштів, отриманих від випуску облігацій.

Формування акціонерного товариства

Різноманітні Держава

підприємства Капітал Капітал

Акції Акції

Акції Акції

Банки,

страхові Громадяни

компанії Капітал Капітал

Акціонерні товариства, акумулюючи великі капітали шляхом випуску і продажу акцій, у той же час не зобов'язані повертати їх через відповідний термін, як при звичайному банківському кредитуванні. Можливість такої форми централізації капіталу була підготовлена всім попереднім ходом розвитку капіталізму. Тенденція норми прибутку до зниження, що мала місце, та інші фактори сприяли утворенню грошових капіталів, які не знаходили прибуткового