дол., заплативши за неї теж 300 дол. Курс акцій, таким чином, прямо пропорційний величині диві-денду і обернено пропорційний розміру позичкового (банківсько-го) процента.
Якщо при попередньому дивіденді (9 дол.) рівень позичкового процента знизиться з 3 до 2, то курс акцій підвищиться. За ту са-му акцію, яка раніше коштувала 300 дол., нині заплатять 450 дол. Чому ж покупці погоджуються платити за акцію, номінальна вартість якої 100 дол., у кілька разів більшу суму? Справа в тому, що, заплативши таку високу ціну, вони забезпечують собі дохід не менший, а, як правило, більший, ніж той, який вони могли б одержати, поклавши цю суму в банк. До того ж покупці сподіва-ються, що за умови розвитку акціонерного товариства дивіденд перевищить звичайний (середній) позичковий процент.
Слід звернути увагу і на таку обставину. Хоча в середньому курс акцій дорівнює капіталізованому (з розрахунку позичкового про-цента) дивіденду, в кожний даний момент він безпосередньо зале-жить від співвідношення між пропозицією і попитом на ці акції.
Для визначення руху курсу акцій на біржах визначають «індекс курсу акцій». Він розраховується як середньозважена величина по певному колу акцій. У це коло входить різна кіль-кість компаній.
Розрізняють акції іменні та на пред'явника (відмінність між ними полягає у процесі реєстрації та продажу), прості, або зви-чайні, і привілейовані (різняться способом виплати дивідендів та їх величиною), а також багатоголосі, одноголосі та безголосі (які розмежовуються за можливістю їх власників брати участь в управлінні товариством.)
Після того, як зібраний грюндерами акціонерний капітал досяг передбаченого статутом розміру і товариство зареєстровано, скли-каються загальні збори акціонерів, на яких обираються правління товариства, наглядова рада і ревізійна комісія. На щорічних за-гальних зборах акціонерів заслуховується звіт правління та за-тверджується баланс. Формально вищим органом акціонерного товариства є загаль-ні збори акціонерів. Проте в практиці товариством управляє гру-па крупних акціонерів, яким належить контрольний пакет акцій (трохи більше 50 %), тобто така частка акцій, яка дає змогу повністю контролювати і розпоряджатися діяльністю това-риства. Досвід свідчить, що контрольний пакет акцій не обов'яз-ково повинен складати понад половину акціонерного капіталу, інколи достатньо навіть його 20—25 % і менше. Це пов'язано з рядом обставин: по-перше, з тим, що не всі акції дають право го-лосу; по-друге, із значним зростанням чисельності членів акціо-нерних товариств (розпорошенням акцій); по-третє, в роботі за-гальних зборів, як правило, не бере участі значна частина дрібних і середніх акціонерів, а також акціонерів, які проживають у від-далених районах або за кордоном [11].
Випуск і функціонування акцій – головна, але не єдина ознака, яка відрізняє акціонерне підприємство від одноосібного. Друга ознака – демократична організація управління справами акціо-нерного підприємства. Третьою ознакою є потенційна можливість акціонерного підприємства бути більш ефективним порівняно з одноосібним підприємством. У од-ноосібних підприємствах нижньою межею ефективності госпо-дарської діяльності є нульовий прибуток. Якщо власник одноосіб-ного підприємства не отримує необхідного прибутку, але й не матиме збитків, він може ще існувати. В акціонерному товаристві ситуація інша. Відсутність прибутку буде означати для нього загибель. Тому, що прибуток потрібен для розрахунків з акціонерами, виплати їм дивідендів по акціях. Невиплата дивіден-дів породжує масовий продаж акцій, які катастрофічно починають падати в ціні. За цим неминуче наступає банкрутство товариства. Таким чином, акціонерна форма підприємства пред'являє більш високі вимоги до ефективності господарської діяльності.
Акціонерні підприємства характеризуються рядом переваг порівняно з індивідуальними капіталістичними підприємствами [14]. Акціо-нерна форма відкриває можливості вищої концентрації виробництва і тим самим доз-воляє реалізувати переваги крупного бізнесу. Тобто створення акціонерного товариства призводить до формування особливого, так званого засновницького прибутку. Даний прибуток утворюється як різниця між сумою, одержаною від реалізації цінних паперів по біржовому курсу, і вартістю реального капіталу, вкладеного у това-риство. Цей вид прибутку виникає в усіх випадках, коли засно-вується нове акціонерне товариство або відбувається перетворення індивідуальних капіталістичних підприємств на акціонерні. Засновницький прибуток — одна із форм прибутку, який у своїй основі є капіталізованим підприємницьким доходом.
Власники акцій, як правило, не претендують на одержання се-реднього прибутку, а задовольняються дивідендом, величина якого (коли співвіднести дивіденд не до номінальної вартості ак-цій, а до її ринкового курсу) наближена до звичайного позичко-вого процента. Купівля акції розглядається як використання капі-талу як капіталу-власності.
Таким чином, якщо акціонерне підприємство забезпечує всім власникам акцій дивіденд, що дорівнює проценту, воно може продовжувати функціонувати. У період гострої конкурентної бо-ротьби, зумовленої проблемами збуту товарів і послуг, акціонер-ні товариства мо-жуть знизити ціни на акції і продавати свою продукцію на рівні витрат виробництва плюс процент. Зрозуміло, доходи акціонер-них підприємств за цих умов суттєво скорочуються і, більш того, може взагалі зупинитися виплата дивідендів. Але акціонерний капітал продовжує функціонувати.
Слід відзначити і той факт, що акціонери не відповідають усім особистим майном за діяльність товариства. Вони несуть лише обмежену відповідальність у розмірі внесеного паю, тобто суми, виплаченої за акції. Коли таке товариство зазнає краху, то його власний і резервний капітали використовуються для задоволення претензій кредиторів і лише залишок, якщо такий є, сплачується ак-ціонерами. Власник акції не має права вимагати від акціонерного товариства повернення вартості акцій за їх номіналом. У той же час він може продати акцію на ринку цінних паперів — фондовій біржі.
Розподіл одержаного прибутку здійснюється за рішенням пра-вління акціонерного товариства. При цьому частка прибутку ви-користовується для розширення масштабів виробництва і попов-нення резервного капіталу, ще одна частка його спрямовується на виплату зарплати і премій (тантьєм) управлінському персоналу акціонерних