По-друге, акціонерне підприємництво сприятиме демокра-тизації управління підприємствами, створенню їх матеріально-технічної бази в різних галузях промисловості, сільського гос-подарства, посиленню зацікавленості трудящих у використанні придбаних факторів виробництва, поліпшенню використання робочого часу, функціонування живої праці, зростанню твор-чої ініціативи робітників і службовців, їх залученню до уп-равління виробництвом, демократизації відносин власності на підприємстві [12]. Це допоможе подолати відчуженість працівників від засобів виробництва та виробленого продукту, від економічної, а отже, й від політичної влади.

По-третє, значно зменшаться диспропорції в економіці: між попитом і пропозицією, між першими і другими підрозділами, групою “А” і групою “Б” тощо. Ця мета буде досягнута за рахунок акумулювання значної частини трудових заощаджень населення, швидкого будівництва на ці кошти підпри-ємств, що випускатимуть гостродефіцитні товари (легкові ав-томобілі, малогабаритні трактори, вантажівки, відеотехніку і т.ін.), надання цих товарів акціонерам, які вкладають свої гроші за цільовим призначенням. Частину устаткування для нових заводів можуть виготовляти підприємства-акціонери.

По-четверте, за допомогою акціонерної власності можна ефективно регулювати кількість грошей. Так, продаючи акції, держава зменшує кількість грошей, а скуповуючи, збільшує її. Поширення акціонерної форми власності також сприятиме розвитку товарно-грошових відносин, впровадженню госпроз-рахунку, самоокупності, самофінансування. самоуправління.

По-п'яте, використання акціонерної власності поліпшить якість функціонування та розвитку техніко-економічних від-носин, тобто відносин спеціалізаціі, кооперування, концент-рації виробництва тощо. Цієї мети буде досягнуто як через продаж акцій підприємствам-суміжникам, так і через поси-лення контролю трудящих за якістю комплектуючих деталей.

По-шосте, широке впровадження акціонерної форми власності сприятиме раціоналізації процесу управління підприємством вищими організаціями. Зокрема, право міністерств і відомств бути пайовиками акціонерних підприємств послабить відомчу монополію, зробить їх більш зацікавленими в активному розвитку підприємств і об’єднань, сприятиме скороченню управлінського апарату, демократизації процесу уп-равління. Це посилить боротьбу з бюрократизацією, послабить адміністративні методи управління економікою.

По-сьоме, інтенсивний розвиток акціонерної справи при-скорить міжгалузеве переливання виробничих фондів економічного стимулювання в інші галузі, в яких виробляють гостродефіцитні товари народного споживання. Це, у свою чергу, стимулюватиме використання досягнень НТР з базових наукомістких галузей промисловості в АПК, легкій промисловості, сфері послуг.

Негативними рисами розвитку акціонерної власності є: по-перше, можливість за допомогою акції централізувати тру-дові заощадження і таким чином посилювати економічний контроль за значною кількістю населення. Так, у США 1% найзаможніших сімей володіють понад 50% усіх акцій корпо-рацій, а у ФРН 0,9% сімей належать 90% усіх акцій. З іншого боку, у 500 наймогутніших монополістичних об'єднаннях США частка акціонерного капіталу становила в середньому понад 20%. Якщо виходити з того, що обсяг особистого майна у США на одну сім’ю становив у другій половині 80-х рр. 32,7 тис. дол., а в щорічних доходах сім’ї відсотки від вкладів і дивіденди дорівнювали приблизно 7%, то в акціонерному капіталі певна частка належить централізованим заощаджен-ням населення, вилученим через механізм широкого розповсюдження акцій.

По-друге, мільйони дрібних акціонерів зазнають банкрутст-ва, тобто позбуваються своїх заощаджень під час економіч-них криз. Так, у США під час кризи 1974-1975 рр., кількість дрібних акціонерів скоротилася майже на 7 млн.

По-третє, купивши контрольний пакет акцій (нині для цього необхідно зосередити в одних руках менше 5% їх загальної кількості), гігантські корпорації встановлюють контроль над дрібнішими компаніями, а через “систему участі”, тобто бага-тоступінчасту систему залежності та контролю, контролюють капітал інших фірм, який у декілька разів перевищує їх власні активи [14].

По-четверте, акціонерні компанії вдаються до різних фі-нансових махінацій на фондових біржах, здобуваючи додат-кову можливість надмірного збагачення. Так, Дж.Гетті за короткий час збільшив одержане від батька майно з 15 млн. дол. до понад 2 млрд. дол. і став мільярдером, скуповуючи акції за “викидними” цінами у роки депресії.

По-п'яте, за допомогою акцій активно ведеться підкуп ви-щих чиновників державного апарату, законодавців.

По-шосте, акціонерна форма підприємництва використовується як засіб економічного примусу для викуповування не-рентабельних філіалів крупної монополії. Так, у 1982 р. корпорація “Дженерал Моторз” змусила 1,4 тис. найманих працівників одного зі своїх заводів повністю викупити його. У тому ж році інша американсьска компанія “Нейшнл стіл” змусила 11 тис. чол. викупити один зі своїх нерентабельних сталеплавильних заводів. Ці нерентабельні, обтяжені боргами під-приємства продаються, як правило, за ціну, яка перевищує їхню вартість. Так, щоб забезпечити належний технічний рівень сталеплавильного заводу “Нейшнл стіл”, необхідно було витратити 650 млн. дол., а щоб завод вижив, слід було знизити рівень заробітної плати, пенсій, тривалість оплачуваної відпустки, подовжити робочий день тощо.

Важливо також і те, що акціонерне товариство є найзручнішою і найзрозумілішою для іноземних інвесторів формою спільної діяльності з вітчизняни-ми підприємцями.

При інвестуванні в акціонерне товариство є важливим той факт, що до валових доходів емітента, який є об'єктом оподаткування відповідно до За-кону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються суми коштів або вартість майна, котрі надходять платникові податку (емі-тенту) як прямі інвестиції або реінвестицїї у корпоративні права. Прямою інвестицією згідно з цим законом є господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. Отже, прак-тично прямі інвестиції не підлягають оподаткуванню, що є додатковим сти-мулом вкладання коштів у акції суб'єктів господарювання. Водночас прос-то інвестиція у вигляді внесення коштів на розрахунковий рахунок під-приємства невигідна, оскільки відразу оподатковується ПДВ — 20% і подат-ком на прибуток — 30%. І хоч як дивно, такі інвестиції досить часто